Покаяння

Роздуми Отця і Вчителя Церкви святого Єфрема Сирійця про покаяння.

…Диявол не дає нечистивим опам’ятатися, описуючи їм суворість покаяння. А покаяння, бачачи хитрість його, підходить лагідно і каже: «Приведіть тільки собі на пам’ять Бога, і я потруджуся за вас. Зобразіть в умі Його милосердя, і я буду клопотати за вас із зітханнями. Злегка тільки зітхніть, грішники, в покаянні – і зроблю вас Божими слугами». І пророк Ісайя сказав: в наверненні й спокої ви спасетеся (Іс. 30, 15). «Ось,- каже покаяння, – наводжу тобі й свідчення, тільки покайся». Якщо грішник зітхне, то із зітханням відійде від нього й тягар, покладений змієм; після полегшення ж ума віджене він від себе й імлу невідання, і око душевне зробиться ясним, і незабаром покаяння буде керувати душею до спасення.

Тоді грішник не тільки буде зітхати, але й з великою скорботою проливати сльози. Чому ж? Тому що душа після тривалої розлуки з Богом, побачивши Його як Отця, збуджується до пролиття сліз; від того, що нарешті побачила Батька, проливає вона сльози і схиляє до себе Бога, бо любить Батьківське благовоління, і таким чином очищається від усього, до чого доведена була змієм. Чи не чув, що сказав Давид: щоночі ложе моє – мокре від плачу, сльозами обливаю мою постіль (Пс. 6, 7)?

…Покаяння є й Божою трапезою, тому що через нього вкушає Бог спасіння людське. І Спаситель каже: Їжа моя волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити . (Йн. 4, 34). Отже, покаяння є дивовижний хліб Божий: Бог вкушає в ньому сповідання совісти; Він п’є в покаянні сльози розчулення; в ньому насолоджується запашним ароматом – щирим почуттям зітхань, тому що вони для Бога як запашне вино. Ось різноманітна пожива Божа: стриманість, піст, чування, ревна молитва, покірність зі смиренням – бо це благоугодніше Богові від інших жертв. В псалмах каже Він: Чи ж то я їстиму биків м’ясо, чи кров козячу буду пити (Пс 49, 13)? Скажи ж, пророче, що вкушає Бог? Яке пиття бажане Йому? Давид відповідає і каже: « Чи хо чеш, щоб Бог їв? Якщо бажаєш наситити Бога, жертвуй Богові хвалу і віддай Всевишньому твої обіти (Пс 49, 14) і принесеш Йому найкраще пит тя «. Бо апостол Павло каже, що здійснення добрих діл є хліб Владичний. Словесне, каже, служіння ваше (Рим. 12, 1) принесіть тому, що один хліб, – нас багато становить одне тіло (1 Кор. 10, 17). Бо в Христі приносимося, як хліб; Христос є Агнець Божий, який світу гріх забирає (Йн. 1, 29), і покаяння відійме у грішників нечисту совість.

Отже, покаємося ми, що згрішили, щоб нам перемогти диявола. Будемо безперестанно приносити покаяння, щоб створити угодне Богові. Покаяння різноманітне і тому робить різні пропозиції Богові. Воно живить Бога, як сказали ми, хвалою і також ісповіданням; живить Його стриманістю, благочестям і подвижництвом; живить Його різними милостинями.

…Більше від всіх догоджає Богові покаяння, бо і Євангеліє каже, що в Бога більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння (Лк. 15, 7). Покаяння свято творить Богові, тому що і небо закликає на учту. Ангели радіють, коли покаяння запрошує їх на вечерю. Всі небесні чини торжествують, збуджувані до веселості покаянням. Не тельців, не овець заколює для них покаяння, але пропонує для радості спасіння людей грішних.

Покаяння в жертву приносить грішників, але й знову оживотворяє їх; умертвляє, але й знову воскрешає з мертвих. Як же це? Слухай: бере воно грішних і робить їх праведними. Вчора були мертві, сьогодні живі вони для Бога покаянням; вчора були чужі, а сьогодні свої Богові; вчора беззаконні, а сьогодні святі.

…Скажу тобі, як людина через покаяння робиться досконалою, щоб, взнавши сам спосіб, не мав ти вибачення. Слухай. Приносиш ти покаяння в отруєнні інших? Знищ будь-який слід цього, не явне тільки полиши, але не займайся і таємно. Перестав ти умертвляти людей – утримуй і язик від наклепу, від лихослів’я, від пліток. Приносиш ти покаяння в ідолослужінні? Втікай від гадань, спостережень за польотом птахів та інших прикмет – це частини ідолослужіння, коли за цими ознаками провіщають, звертаються з питаннями до спостерігачів зірок та гадалок. Приносиш ти покаяння в блуді? Засуджуй всякий блуд, тому що ним породжені різні розпусти. Бережися від сміху, жартів, сквернослів’я, обжерливості – це шляхи до блуду. Приносиш ти покаяння в зробленій неправді? Віджени від себе будь-яку неправду, тому що від неправди походять всі надмірності сріблолюбства. Приносиш ти покаяння в порушенні клятви? Цілком утримай себе від неправди та злодійства, тому що глибина і початок кривої клятви – неправда. Приносиш покаяння в лукавстві? Втікай від дратівливости, ненависти, заздрости, противної боязкости і усякої низькости. Приносиш покаяння в нерозсудливості? Не тільки ухиляйся від видовищ, але й на кожному місці відкидай від себе сміх та всяку мирську забаву. Бо подібні цим речі примушують повертатися до минулого. Приносиш покаяння в неправославії? Не зближайся з єретиками. Приносиш покаяння в маловір’ї? Віддаляйся від усяких простонародних учт. Приносиш покаяння в тому, що посварився? Привчи язик свій відповідати лагідно.

…Той, хто кається, сам себе робить з міді золотом і також з дерева – каменем. Коли принесе покаяння законно, сам себе воскресить з мертвих і з темряви стане світлом. Отже, благочестивий може й творити, тому що покаяння робиться у ньому початком божественної сили. Воскрешає його з мертвих апостольське достоїнство. А покаяння може рукопокладати і в апостоли. Воно Петра, який намірився зректися, повернуло власному його достоїнству. Воно тих апостолів, що спокусилися колись і назад повернулися, прикрасило апостольським саном. Воно Павла рукоположило в апостоли, тому що, привівши в сокрушення, з гонителя зробило його Христовим рабом. Яка довершена благодать покаяння! Слухняних відразу зводить в достоїнство: не тільки апостолами робить, але ставить і царями – так Давидові, який покаявся, принесло те, що за ним залишилося царство; дає навіть і пророцтво – так весь Ізраїль, навернувшись до Бога, здобував собі перемогу над ворогами, так колись Гедеон пророкував і здолав Мадіама.

Благодать покаяння благодіє навіть і язичникам. Не тільки нині, але й під законом промишляла вона про кожну плоть. Покаяння воздвигало міста та оправдовувало занепалі народи. Одним рухом відтворило воно велике місто Ніневію…

…Така благодать покаяння – за три дні оголосило воно мир! О, яка велика в ньому сила – воно умилостивило Бога, який виніс вже вирок! З лагідністю приступило до Нього, нагадало, щоб поглянув на Свою благодать, і зробило, що вирок перемінений на відпущення. О, яка велика радість покаяння – воно схиляє Бога відмінити покарання, коли гріх опанував вже рід людський! Покаяння зустріло ангелів гніву і змогло їх перебороти, щоб не наводили пагуби; стримало мечі, стримало серпи, щоб не пожинали роду людського… Отже, відводить воно ангелів Богові, починає клопотати за людство і на захист каже: «Знаєш, Владико, сотворену Тобою людину, знаєш, що сотворена вона з персти, що єство її слабке, що міцність її легко вразити: якщо не засне увечері, не залишиться в живих; якщо не поїсть тільки день, в небезпеці її життя. Взимку ціпеніє, влітку обгоряє від спеки, увечері не бачить, вночі не сміє ходити; якщо ходить, виснажується; якщо залишається в бездіяльності, крутиться у неї голова; якщо сидить, їй нудно; якщо почне говорити, стомлюється; якщо змушена лежати, їй важко; якщо довго постоїть, знемагає. І Ти, Владико, хочеш, щоб така неміч швидко восторжествувала над гріхом! Багато в чоловіка помислів, непостійних дум в душі, сумнівних дій, неправильних діл; видиме йому перешкоджає, таємне вражає його несподіванкою; встояти проти підступів він не готовий; до відбиття того, що тривожить його, не вистачає розуму; проти зловмисників немічний душею; турботливий в догляді за тілом, багато піклується про прогодування дружини й дітей. І Ти, Владико, хочеш, щоб таке єство швидко восторжествувало над гріхом! Що ж, Владико, може воно зробити проти диявола?.. Помилуй, Владико, пощади творіння Своє, умилосердися над тим, що захотів Ти прославити, стримай погрозу, зупини швидке покарання, відклади смертний вирок для мене – покаяння. Розшир межі щедрот Своїх, збільш міру милосердя Свого, відкрий благоутробіє Своє, здивуй милістю Своєю і благодать Свою пошир на довгі часи. Я – заступник за людство, беру його на свою відповідальність і постараюся привести до Тебе, наскільки дозволить це природа».

І Бог бачачи покаяння, уступив бажанню, схилився на прохання, погодився завжди мати послаблення до людського роду, визначив, щоб покаяння керувало немічним єством, і дав йому владу над неміччю людською; визначив термін суду і звелів покаянню не переступати своїх меж в день суду, не виявляти бажання продовжити владу свою, а, скоріше, стати тим, хто обвинувачує, якщо людина зневажала таким терпінням; не просити милості, щоб термін був відкладений, але з обуренням приступити до відплати, не щадити надміру беззаконників, а, навпаки, викрити їх волю, погребувати їх безтурботністю, засудити недбальство, відректися від безрозсудних, цілком відкрити їх безумство, зробити явним пристрасну волю розуму, проклясти недбальство душі про чесноти.

І покаяння погоджується на ці веління та бистроту ангелів перетворює в спокій. Бог припинив погрози – і ніневитяни врятовані. Покаяння виклопотало – і місто повернуло собі благоденство. Під містом розуміється цілий всесвіт і під ніневитянами ціле людство.

…Витиснемо себе покаянням, щоб не втратити нам благодати прощення як справжнього свого забарвлення. Витискання – це ретельне відкладення протилежного. Бо таким чином наведене на нас забарвлення, загартувавшись в душах наших, не зійде вже. Ретельно вимий себе сльозами, як фарбарі вимивають хвилю, віддайся смиренності і понизь себе у всьому, бо, таким чином наперед очистивши себе, приступиш до Бога готовим вже до прийняття благодати.

Дехто з тих, хто кається, знову повертається до гріха, тому що не знає змія, який ховається в ньому, а якщо й знає, то не досконало вирвав його від себе, бо дозволив там залишитися слідам його образу; і він незабаром, немовби зачавшись в утробі, знову відновлює повний образ своєї злості. Коли бачиш того, хто кається і знову грішить, то розумій, що він не перемінився в умі своєму, тому що в ньому ще всі плазуючі гріхи. Ознака ж того, хто приносить тверде покаяння, – спосіб життя зібраний і суворий, відкладення зарозумілості, гордині, а також очі й розум, завжди спрямовані до бажаного Ісуса Христа, з бажанням за благодаттю Христовою стати новою людиною, як хвиля робиться багряницею чи тканиною блакитного або гіацинтового кольору.

Відгородися від того, що протилежне чеснотам. Якщо ти постиш, безумно смієшся, то легко тебе зіштовхнути. Якщо на молитві плачеш, а в товаристві ведеш себе по-мирському, то скоро вловлять тебе в сіті. Якщо при ціломудренній поведінці ти безпечний, то незабаром впадеш.

Покаяння приносити треба з цілого серця. Розкаюваний зобов’язаний бути постійно одним і тим самим, а саме: завжди бути тим, чим почав. Якщо у когось буде в чомусь нестача, це вже ознака недосконалого навернення. Якщо він зміниться, то цим викривається, що в розважливості немає твердої основи. Така людина приносить покаяння, як дитя, яке вчиться, і, коли його б’ють, плаче з потреби, а не з волі. Мирські закони беруть страхом, але не перемінюють сердечного уподобання. Так і ти приносиш покаяння з такою думкою: «Якщо знайду нагоду, знову віддамся гріхові». Не бажаю тобі, розкаюваний, постійно плакати і на короткий час віддаватися нерозсудливості; не бажаю тобі безвихідно бути в церкві і вести себе в ній, як на торговищі. Не думай, що є години для Бога, щоб процвітати тобі в мудрості, і є години для диявола, в які треба віддаватися розпусті. Не розраховуй, що є час для благочестя, і є час для беззаконня. Так роблять лицедії: вони у товаристві люди порядні, а на видовищі безчесні сміхотвори. Але ти і на торговищі будь таким самим, який в церквах, такий самий точний в ділах, в помислах, у вчинках, в словах, як точний у сповіді.

…Петрове зречення не обертай для себе в привід до занедбання. Він захопився за іншими, а ти завжди повинен зберігати віру, як утверджений довгим навчанням. Він швидко здобув Христа і сподобився прощення. А ти не знаєш ще, чи відпустить Він тобі гріх, чи ні; бо цього люди не можуть прощати, хоч би то й були Ной чи Йов, чи Даниїл. Петра вибачає крайність, але загибель загрожує тим, що спокушуються без крайності. Бо день Господній темрява, а не світло (Ам. 5, 20).

Отже, є, людино, покаяння, тому що нема нічого неможливого для Бога. Нема покаяння для тих, які торгують покаянням. Хто в надії на покаяння перебуває в гріху, тому нема покаяння. Про таких і сказано, що покаяння не має для них сили, тому що думають, наче Богові приємні сварливі. Хто не дбає про Бога, щоб догодити Богові, тому нема покаяння. Хто знає, що зло згубне, і не перестає робити його, той не прощений буде по смерті, тому що служив гріху.

Жоден грішник, браття мої, нехай не впадає у відчай, тому що впав у відчай Юда – і викинутий із сонму апостолів.

Якщо б не подбала про себе блудниця, то не очистилася б від гріхів своїх, тому якщо і ми, подібно до неї, прикладемо зусилля, то сподобимося також прощення.

А якщо не будемо наслідувати її старанності, хто відпустить нам гріхи наші? Якщо розкаюваний і після навернення свого впадає в гріх, то нехай вдається знову до покаяння; воно розв’яже гріховні узи.

Для покаяння нема визначеного часу, нема й межі його тривалості, тому що нема такого часу, який би не був придатний для покаяння.

Якщо й тисячі разів згрішиш, але потім знову звернешся до покаяння, то знову очистишся від скверни і від зроблених тобою беззаконь.

Як часто не будеш падати, завжди залишиться тобі можливість встати, якщо тільки захочеш цього.

Якщо людина після вчинення гріха хоче виправитися, нехай звернеться, благає про прощення; двері у Лікаря відчинені і не зачиняються для тих, хто кається.

Господь наш сказав: до сімдесяти раз по сім відпусти братові своєму гріхи його (Мт. 18, 22): у скільки ж раз більше Сам Господь наш простить розкаюваному?

Господь милосердний, Йому приємно зробити милість і спасти людину. Тому, грішнику, неослабно благай про милосердя і проси собі щедрот, тому що й Господь твій не стомлюється, прощаючи тобі довги твої.

Май співчуття, грішнику, до тіла свого, вкритого гнійними струпами і нечистотами, бо Лікареві, як тільки будеш просити Його, неважко вилікувати твої хвороби, перев’язати твої рани.

Якщо самому тобі стали нестерпні розслаблення твоє, гнійні струпи та виразки твої, то є у тебе дуже досконалий Лікар, Який знаходить для Себе славу в твоєму зціленні.

Якщо ти, грішнику, навіть щодня будеш творити і нищити, то Бог не погордить прийняти молитву твою, як тільки почнеш закликати до Нього.

Знаєш, що тепер, перед смертю, є ще час для навернення, тому й не сумнівайся у прощенні гріхів, якщо будеш молити про це.

Чи не приховано від тебе, коли прийде і застане тебе кінець? Але очищення від гріхів можеш одержати негайно, якщо тільки будеш молити про це.

Якщо ти, грішнику, і в один день согрішаєш сімдесят разів по сім, Бог не закриває для тебе двері щедрот, якщо тільки каєшся.

Якщо, лягаючи спати вночі, і гріхові дав ти місце з собою на ложі, то вранці йди з покаянням у дім до Лікаря, і Він зцілить тебе.

Якщо протягом дня додався в тебе ще один болісний гнійний струп, то увечері приступи до порогу Лікаря, і Він зцілить твої гнійні рани.

Досконалому слово моє, браття, видасться недоречним і надміру поблажливим, але радує бесіда моя бідного грішника і сповнює його надією.

Господь щедрий і дає будь-кому, хто просить. У тебе лукаве око, але не лукаве око у Господа.

Хіба не повний Він володар над Своїм багатством і над Своїми скарбами, щоб давати їх кожному незаможному і задовільняти потреби його?

…Велика, щира, усім доступна і сповнена щедрот була любов Сина Божого; Він задовільняв усіх, щоб всіх придбати Своєю премудрістю.

Чи запрошують Його митарі – зі щирою любов’ю приходить Він і намагається придбати їх, щоб очистилися вони від гріхів своїх.

Чи приходять блудники, щоб криком і сльозами очей своїх випросити для себе прощення,- обмиває їх від беззаконь їхніх.

Навіть коли просять Його фарисеї, Він йде і не відмовляє в Своїй помочі нікому, хто має в ній потребу.

Просили у Нього хліба в пустелі – і рясно наситив їх; не було там того, хто пік хліби, не було готового хліба, але Він повелів – і вмить тисячі наситив хлібом.
Як ближній і домашній обходиться Він з кожним, хто взиває до Нього і благає про очищення від гріхів; і Він, як благий, всім відпускає гріхи. До надміру багата Його скарбниця, і багатство це розділяє Він бідним.

…Якщо одяг твій нечистий, легко тобі омити його сльозами очей своїх. Отже, встань та молитвою очисти одяг свій.

Молитва є матір грішних, сльозами зціляє вона рани їх і робить їх здоровими, як лікар.

Грішники, підніміть себе молитвою. Хто не плаче про відновлення свого здоров’я, тому бажана його смертельна рана.

Хто гріхами своїми запалив вогонь, той, якщо буде молитися, загасить його своїми сльозами. Отже, благай про щедроти і загаси полум’я мук.

Краплями сліз загасиш ти море вогню. Тому збуди в собі покаянні почуття, щоб не стати тобі здобиччю вогню.