«Ранок понеділка»
Франція – Італія, 2002
Режисер: Отар Іоселіані
У ролях: Аміран Амірашвілі, Жак Біду, Нарда Бланше
Нагороди: Берлінський кінофестиваль «Срібний ведмідь» Отару Іоселіані, приз Міжнародної федерації кінопреси «За професійний та вишуканий портрет абсурду й нудьги щоденності», 2002 р.
Поняття «ранок понеділка» не потребує розшифрування. Воно об’єднує мільйони людей всіх країн та національностей, професій та суспільного стану відчуттям нудоти, що підкотилася до горла. “Ранок понеділка” символізує ритуал чітко розпланованого тижня, ритм існування і життя, нібито позбавленого відчуття свободи. “Ранок понеділка” має сірий колір і запах великого хімічного підприємства, який поєднується зі звуком зварювального апарату, навіть якщо вам особисто доводиться йти на роботу в офіс і «торгувати повітрям».
Ранок понеділка – це міський ранок після карнавалу. Стрічка найбезпосереднішого режисера, чиї фільми позбавлені будь-яких літературних, театральних чи образотворчих цитувань, зате пронизані надзвичайно чарівною музикою, як гімн буденності. Отар Іоселіані знімає людську комедію з веселою вишуканістю. «Ранок понеділка» показує в жестах і вчинках рух, який здається рухом всього життя. Цей фільм – філософська притча. Людині постійно здається, що там, де вона живе, все дуже погано, а десь далеко – все набагато ліпше. Насправді те, що тебе виростило та оточує, власне, і є ти. Від себе далеко не втечеш, хоч би куди поїхав…
Головний герой – Венсан. Ми бачимо його дім, родину, побут, родичів і знайомих, він працює на хімічному заводі. Одного дня, не в змозі витримувати й надалі рутину буденності, він їде геть, і ми проживаємо разом один день з його мандрівки – один день у Венеції. Карнавальність розлито не лише на екрані, а й у щоденності. Проте лише Іоселіані може зняти Венецію таким чином, що за мить вона перетворюється на Петербург, і раптом виглядає як Рим Феліні. Лише він здатний скласти з грузинських пісень, радянської попси, італійської опери та французьких шансонів фонограму, яка створює атмосферу буденності, вбрану в карнавальний костюм. Будні – вони всюди однакові, і люди – всюди люди. І наше життя плине непомітно, нанизуючи однакові дні. Головне – не боятися здійснити щось незвичайне, а потім – не злякатися повернутися назад до звичних понеділків, і при цьому завжди і всюди залишатися собою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
