Літургійні читання на ІV Неділю звичайного періоду, рік В (РКЦ)

Римо-католицький календар

ІV Неділя звичайного періоду, рік В

Перше читання
Єр 1, 4-5. 17-19

Читання з Книги пророка Єремії.

За днів Йосії надійшло до мене таке слово Господнє: «Перш, ніж Я сформував тебе в утробі, Я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив Я тебе; пророком для народів Я призначив тебе .
Ти, отже, підпережи твої крижі, встань і говори до них усе, що Я накажу тобі; не лякайся їх, а то Я нашлю на тебе страх перед ними.
Я бо сьогодні ставлю тебе, немов місто-твердиню, немов залізний стовп, немов мур мідяний проти всієї землі: проти царів юдейських, проти князів їхніх, проти священників їхніх і проти людей простих. Вони війною підуть на тебе, однак тебе не подолають, бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб тебе врятувати».

Слово Боже.

Псалом респонсорійний
Пс 71, 1-2. 3-4а. 5-6аб. 15аб і 17 (П.: пор. 15аб)

Славити буду я Твоє спасіння.
або: Господи, мої уста будуть сповіщати про Твоє спасіння.

На Тебе, Господи, покладаю надію, *
тож хай не буду засоромлений навіки.
У своїй праведності врятуй мене, мене визволь; *
прихили до мене своє вухо і дай мені спасіння.

Будь для мене Скелею притулку, *
в якій завжди я міг би заховатися;
Ти наказав мене спасти, †
бо Ти — моя Скеля і моя сила.*
Боже мій, з рук грішника мене визволь.

Адже Ти — моя надія, Господи, — *
Господь, моє уповання від юності моєї.
Від лона я на Тебе покладався, *
Ти вивів мене з утроби матері моєї.

Мої уста  про Твою праведність будуть сповіщати, *
увесь день — про Твоє спасіння;
Боже, Ти мене навчив ще за юності моєї, *
і я досі розповідаю про Твої чуда.

Друге читання
1 Кор 12, 31 – 13, 13 (довше)

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян.

Брати! Ревно дбайте про більші дари, а далі я вам покажу ще кра­щий шлях.
Коли б я говорив людськими й ангельськими мовами, але любові не мав би, то став би я дзвінкою мід­дю або гучним кимвалом. І коли б я мав пророцтво і осягнув би усі таємниці й повноту знання, коли б я мав повноту віри, так що гори пе­ре­ставляв би, але любові не мав би, — то я ніщо. І коли б я роздав усе своє майно, ко­ли би віддав своє тіло на всеспалення, але любові не мав би, то жодної ко­рис­ті не матиму.
Любов довго терпить, любов ми­­лосердиться, не заздрить, любов не возноситься, не гордиться, не поводиться непристой­но, не шукає свого, не спа­лахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, в усьому надіється, усе перетерпить.
Любов ніколи не минає. Хоч існу­ють пророцтва, та припи­нять­ся; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знан­ня, та зникне. Адже ми знаємо частково й про­рокуємо частково. Коли ж настане досконале, припиниться часткове. Коли я був дитиною, то й го­во­рив, як дитина, думав, як дитина, ро­­зу­мів, як дитина. Коли став до­рос­лим чо­ловіком, то полишив те, що ди­тяче.
Тепер бачимо, як у дзеркалі, не­­ясно; тоді ж — обличчям до облич­чя. Те­пер знаю частково, а тоді пі­знаю так, як і сам був пізна­ний. Тепер триває віра, надія, любов — ці три; та найбільша з них — любов.

Слово Боже.

Або:

Коротше читання (13, 4-13 )

Брати! Любов довго терпить, любов ми­­лосердиться, не заздрить, любов не возноситься, не гордиться, не поводиться непристой­но, не шукає свого, не спа­лахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, в усьому надіється, усе перетерпить.
Любов ніколи не минає. Хоч існу­ють пророцтва, та припи­нять­ся; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знан­ня, та зникне. Адже ми знаємо частково й про­рокуємо частково. Коли ж настане досконале, припиниться часткове. Коли я був дитиною, то й го­во­рив, як дитина, думав, як дитина, ро­­зу­мів, як дитина. Коли став до­рос­лим чо­ловіком, то полишив те, що ди­тяче.
Тепер бачимо, як у дзеркалі, не­­ясно; тоді ж — обличчям до облич­чя. Те­пер знаю частково, а тоді пі­знаю так, як і сам був пізна­ний. Тепер триває віра, надія, любов — ці три; та найбільша з них — любов.

Слово Боже.

Спів перед Євангелієм
Лк 4, 18

Алілуя, алілуя, алілуя.

Господь послав Мене благовістити убогим,
проповідувати визволення полоненим.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Лк 4, 21-30

Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу Ісус у синагозі почав говорити: «Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших».
Усі були свідками Йому, диву­ючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?»
А Він промовив до них: «А як же ж, скажете Мені цю приказку: “Лікарю, вилікуй самого себе!” Зроби й тут, на своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі».
І Він промовив: «Воістину кажу вам, що жодний пророк не прийма­ється на своїй батьківщині. По правді кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізрáїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість мі­ся­ців, коли стався великий голод по всій землі. Та до жодної з них  не був по­сланий Ілля, тільки в Сарепту Сидон­ську — до жінки-вдови. І багато було прокажених в Ізрáїлі за пророка Єлисея , але ніхто з них не очистився, тільки Нааман — сирієць!»
Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його до урвища гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його скинути; та Він, пройшовши поміж ни­ми, віддалився.

Слово Господнє.

Біблійні роздуми:

Ісус у Назареті — «колючка в палець» (о. Роман Лаба OSPPE)