На факультеті Місіології Папського університету «Урбаніана» 11 березня відбувся захист докторської дисертації за темою «Євангелізація дорослих на Україні сьогодні. Сповіщення Євангелії між секуляризацією і релігійним відродженням». Її автор – львівський місіолог Віра Ценглевич, внесок якої в міссіологічне дослідження не тільки для східноєвропейського регіону, а й для всієї Церкви високо оцінив науковий колектив університету.
У своїй роботі пані Ценглевич зачіпає цікаву і злободенну тему, вказуючи на необхідність нової євангелізації на Україні відповідно до навчання Церкви, особливо – Бенедикта XVI і Йоана Павла II. Автор представляє нову євангелізацію як вихід з глухого кута, що склався в пострадянському українському суспільстві, яке несе на собі рани «homo sovieticus».
У дослідженні підкреслюється можливий внесок, який українські церковні громади, зокрема, Українська Греко-Католицької Церква, можуть внести в суспільство за допомогою затвердження євангельських цінностей в повсякденному житті. Дослідження ставить перед собою передусім пастирські цілі, виходячи з передумови, що більшість дорослих, які отримали Таїнства під час радянського режиму, не мали належної підготовки, а після здобуття Церквою свободи виявилася крайня необхідність в їх катехизації. Падіння комунізму позбавило Україну від нав’язаного атеїзму і зробило видимим часто героїчне існування християнства; разом з тим воно виявило духовний вакуум, викликаний марксистською ідеологією, поставивши країну перед ризиком, що він буде заповнений матеріалізмом західного типу, за яким підуть моделі споживацької і глобалізованої культури. Особливо місіолог згадує про менталітет, який вже затвердився, згідно з яким гроші стають критерієм всіх речей.
Цікава універсальна перспектива, з якою пані Ценглевич розглядає виклики, які стоять перед українською Церквою: вона порівнює їх, і досить вдало, з досвідом італійської Церкви, підкреслюючи, наприклад, схожість проблем, пов’язаних з народним благочестям. Тому у своєму дослідженні авторка спирається на пастирський досвід європейських, а також латиноамериканських єпископських конференцій. Універсальний підхід для греко-католицького місіолога невипадковий: вона підкреслює, що єпископи Української Церкви, усвідомлюючи свою євангелізаційну місію, не замкнулися на захисті своєї самобутності після виходу з підпілля, але збираються все більше відкриватися місії. Ця відкритість передбачає зрілість віри і виховання у віруючих такого бачення, згідно з яким християни не живуть для спасіння себе самих, але покликані до євангелізації і до свідоцтва віри. Тому УГКЦ вважає своїм невідкладним завданням інтегрувати патристичну, літургійну, канонічну, культурну та музичну традицію християнського Сходу з живим свідченням вселенності Євангелії Христової.
Пані Ценглевич не обійшла стороною і екуменічний аспект: нова євангелізація на Україні повинна проходити через єдність, плід любові, творчості та співпраці всіх християнських конфесій, присутніх у країні. Екуменічна турбота про єдність Церков в українському суспільстві не є самоціллю, але орієнтована на євангелізацію.
В якості тексту, на основі якого автор вивчає концепцію нової євангелізації, наводяться промови Папи Войтили під час його апостольського візиту до Польщі в 1979 році. Згадується також Собор 1996 Української Греко-Католицької Церкви, що включив також діаспору. Його темою і була «Нова євангелізація».
Нарешті, значна частина роботи присвячена світськимі їх специфічнії ролі в Церкві, яка ставить її перед завданням постійного християнського виховання віруючих мирян. Місіолог стверджує, що незамінну роль в Церкві грає катехуменат, звернений не тільки до тих, хто готується до Хрещення, але і до тих, хто, хоча і був охрещений у дитинстві, не мав можливості поглибити свою віру і зробити свідомий християнський вибір.
За матеріалами: Радио Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
