Пастирське послання Єпископа Леона Дубравского
до священиків Кам’янець-Подільської дієцезії
з нагоди Великого Четверга в Рік Священства
Дорогий Брате у Христовому священстві!
У вступі листа з нагоди початку Року Священства Святіший Отець Бенедикт ХVI наголошує, що цей рік повинен спонукати до внутрішнього відновлення всіх священиків, щоб їхнє євангельське свідоцтво у сучасному світі стало сильнішим і більш виразним. Священство, яке походить від Бога – це дар і велике завдання для покликаних. Нам, священикам, як і кожній людині, перш за все, потрібно постійно навертатися. Навернення в житті священика – це повернення до первинної ревності у служінні. Інколи потрібно пригадати собі момент вступу до семінарії, і ту першу ревність у прямуванні за Христом.
Навернення – це зміна мислення, повернення до джерела, до Христа і до способу життя, згідного з Євангелієм. Якщо ми самі будемо міцно і вірно тривати при Ісусові, тоді і наших парафіян укріпимо своїм прикладом, оскільки будемо справжніми свідками Ісуса. Сьогодні потрібно не стільки проповідників і вчителів, скільки свідків Бога! Якщо люди не бачать свідоцтва з боку священика, тоді можуть легковажити Словом Божим, яке він проголошує. У такому випадку, замість свідоцтва для Ісуса, священик дає згіршення. Тоді також слабне віра Божого люду. Це все можна охарактеризувати словами «який пастир, такі й вівці!» Тому, коли пастир нарікає на своїх овець, то частково дає оцінку й собі. Не нарікаймо на довірену нам паству. Щоб вести людей до Бога, потрібно їх по-справжньому полюбити і, насамперед, полюбити їх такими, якими вони є, щоб потім змінювати їх згідно з Божим духом. Не полюбивши людини, ніколи її не зміниш. Потрібно прийняти таку позицію перед своїми вірними, щоб вони почувалися безпечними при своєму пастирі. Перш за все, необхідно захищати їх перед різними небезпеками, особливо перед «батьком» зла і брехні – сатаною. Пильний священик свідомий того, що сатана хоче знищити добро. Та часто трапляється так, що злий дух знищує пастирів, оскільки добре знає – досить буде ударити і ослабити пастиря, а вівці розсіються самі. Тому сьогодні, коли добро зазнає все більших атак з боку зла, слід будувати також справжню Божу єдність між священиками та вірними. Вірних потрібно заохочувати молитися за своїх священиків. Також священики між собою мають жити в єдності, не підриваючи один одному авторитету і не заздрячи. Священик – це передусім людина віри: глибокої, щирої та автентичної, вірить у Бога і веде за собою інших. Христос не вимагатиме від мене нічого, окрім справжньої віри. Священик – це Божа людина. Діє міццю Христа, з Нього її черпає, в Ньому знаходить підтримку у важких хвилинах. Без Христа священик не буде священиком. Тому з погляду віри варто ще раз з’ясувати, ким для мене є Ісус Христос, чи я справді зустрів Бога на моїй священицькій стежці і чи зустрічаю там Його далі, чи чую Його голос, що кличе: «Іди за Мною»?
Як маємо жити, щоб не ослабла наша віра в Бога, щоб бути ревними, любити і турбуватися про довірених нам людей?
Допомогти нам у цьому можуть відомі усім духовні засоби, котрі ніколи не втрачають своєї актуальності:
Покора (смирення)
Це життя у постійній свідомості того, що я – слуга Ісуса Христа. Смирення – це істина про себе, яка говорить, що без Христа нічого не можу вчинити. Тобто Ісус повинен займати перше місце в усіх моїх справах, у моєму житті і служінні. Якщо Бог на першому місці, тоді все на відповідному місці.
Смиренний священик не може затуляти собою Христа.
Любов
Без неї священицьке життя не має сенсу. Якщо хочемо свідчити про любов Христа комусь, то спочатку її потрібно пережити у своєму священицькому житті. Можемо ділитися лише тим, що пережили самі. Брак особистого досвіду Бога спричиняє, що ми – як порожній звук або скрегіт, котрий перешкоджає людям помітити красу створеного Богом світу і Євангелія.
Св. Йоан Марія Віанней часто підкреслював, що священство – це любов Ісусового Серця, тому треба прагнути, щоб ритм нашого священицького серця був ритмом любові Ісусового Серця. Віддаляючись від Ісуса, стаємо сиротами, наше серце потрапляє в духовну аритмію, яка може стати причиною духовної смерті нашого священицького життя, а також тих, до яких нас було послано.
Молитва
Щоб мати силу свідчити, потрібно молитися. Хто поважає
і любить іншу людину, той з нею часто розмовляє. Так само у наших відносинах з Богом – хто вірить, поважає і любить Бога, той часто з Ним розмовляє під час молитви. Найважливіша щоденна молитва – Євхаристія.
Важливою і глибокою молитвою є Бревіарій. А якщо ми хочемо, щоб наша священицька праця була ще більш ефективною, то в цьому допомогою буде Розарій, адорація Пресвятих Дарів, роздуми і духовне читання. Окрім того, кожен з нас обов’язково має якісь улюблені богослужіння і молитви. До цих усіх форм священицького спілкування з Богом мусимо постійно дозрівати, щоб молитва стала нашою духовною їжею, внутрішньою потребою серця і з любові, а не з примусу чи напоказ.
Свідоцтво життя
Священик є свідком Ісуса. Свідок – це людина, яка не лише говорить про ідеал євангельського життя, але втілює його у своє власне. Свідок усім своїм життям, у будь-який час, свідчить про свого Вчителя. Ісус полюбив кожну людину до кінця, до хреста. Священик, наслідуючи його, також повинен полюбити кожну людину. Священик дає особливе свідоцтво Ісусові про своє священство, коли набожно, з великою вірою і смиренням, звершує Євхаристію. Вимовляючи слова молитви під час Святої Меси, ми самі мусимо відчувати присутність Ісуса і ці слова так вимовляти, неначе розмовляємо віч-на-віч з Самим Богом. Спосіб, у який священик звершує Євхаристію, свідчить про його віру і любов до Бога. Під час Святої Меси можна побачити справжність віри самого священика. Антисвідоцтвом є, коли під час Євхаристії влаштовуються «гонки» – щоб якнайшвидше відправити. Тільки той священик, який живе Христом, може давати іншим Христа. «Чим себе годую, тим і живу. Як живу, таке даю свідоцтво». Якщо живу Богом, то свідчу про Бога. Дуже гарно про автентичність священика свідчить його любов до конфесіоналу: як по один бік віконця, так і по другий. Адже священик є і тим, хто сповідає, і тим, який сповідається. Щоб допомагати іншим поєднуватись з Богом, потрібно і самому давати перед Ним звіт. Якщо священик регулярно сповідається, тоді він невидимими кроками наближається до Бога. Якщо священик визнає велич Бога і глибоко вірить у Нього, тоді сам із смиренням сповідається і з милосердям сповідає інших. Давайте ж любити конфесіонал – як по один бік, так і по другий.
Душпастирська діяльність
Силу для душпастирської праці маємо черпати з внутрішньої єдності з Христом.
Коли священик сам живе Христом, тоді по-справжньому, без фальші, дає Живого Бога людям. Дає Ісуса іншим і має свідомість безперервної Божої присутності у своєму житті.
Добрий пастир має час для своїх овець. Погано, якщо священик має час лише на якісь товариські зустрічі чи якісь інші другорядні справи коштом душпастирства. Першочерговим клопотом священика має бути спасіння людей, а не здобування розкішного життя. Священик у душпастирській праці повинен бути ревним, жертовним і відважним у проголошуванні Євангелія.
Дорогий Отче!
Твоє священство потрібне сучасному світу.
Твої руки потрібні, щоб уділяти Святих Таїнств.
Твої ноги потрібні, щоб йти до загублених, покалічених і поневолених людей.
Твої уста потрібні, щоб проголошувати Євангеліє.
Ти потрібний, щоб свідчити, що Бог – Любов.
Священицьке життя – це постійна жертва любові. Кожен з нас складає себе в жертву Богові, служачи іншим людям. В дарі священства кожний з нас має бути тією пасхальною свічкою, яка, спалюючись, дає світло і тепло.
Тому бажаю Тобі спалюватися кожного дня з любові до Бога і до ближніх, щоб після Твоєї земної мандрівки Господь – Єдиний і Вічний Священик – прийняв Твоє жертовне життя і обдарував вічною нагородою.
У Рік Священства, а особливо цього Великого Четверга, коли згадуємо про установлення Таїнства Священства і Таїнства Пресвятої Євхаристії, їхню вартість і значення – як неоціненного вистражданого Христом дару, прагну запевнити Тебе, Отче, у моїй щоденній молитовній підтримці, особливо під час складання Пресвятої Жертви.
Нехай Пресвята Діва Марія, Матір усіх священиків, огортає Тебе своєю опікою
На священицький труд служіння з любов’ю благословляю
Єпископ Леон Дубравський
Єпископ Ординарій Кам’янець-Подільської Дієцезії
фінансово.
Щиро дякуємо!
