Що робить сіль солоною?

Сіль землі: Християнство й Католицька Церква в ХХІ столітті.

Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінгером.

Львів, Видавництво «Місіонер», 2007. – 282 с.

Церква ніколи не має права на ідилію з духом часу. Вона повинна викривати його проблеми і загрози; промовляти до сумління магнатів та інтелектуалів, у тому числі й тих, які мовчки, наче ті невігласи, воліють проходити мимо зла.

Ціла історія є боротьбою між любов’ю – і нездатністю любити, між любов’ю – і відреченням від неї. [… ] Бог є любов, і Він хоче, щоби були створіння, подібні до Нього; і щоб, стаючи такими з власної волі, вони з Ним зливалися – і в такий спосіб немовби поширювали Його славу, славу Любові.

Завдяки «Місіонерові» український читач отримав переклад однієї з найцікавіших і найпопулярніших книжок кардинала Рацінгера, точніше – його ексклюзивного інтерв’ю німецькому журналістові Петеру Зевальду, яке побачило світ ще 1996 р. Зевальд, критично налаштований щодо Церкви, уособлює зокрема тих католиків, що відійшли від віри й піддали сумнівам авторитет Церкви. Він завзято «бомбардує» Йосифа Рацінгера, тоді голову Конгрегації у справах віровчення, питаннями щодо католицизму та загалом християнства.

Книжка стала бестселером почасти й тому, що її надзвичайно легко читати, це не богословський трактат, а жива, спонтанна розмова у формі «питання –відповідь».

Озираючись на минуле, кардинал щиро ділиться інформацією про своє життя, а з огляду на сьогодення – з дивовижною відвертістю говорить про найскладніші питання, в тому числі й ті, що належать до так званого «канону критики Церкви» (типових закидів Церкві з боку сучасного світу). Почавши з «історичних помилок», ієрархічної структури влади, догмату непомильності Папи, він переходить до низки сучасних спірних питань: безшлюбність священників, контрацепція, одруження розлучених, висвячення жінок.

Питання Зевальда – це питання світу, який втратив віру і, не маючи власних фундаментів, намагається «захищатися шляхом нападу». Напевне, тому його питання – різкі й хаотичні: часом глибокі, часом поверхові, часом наївні, часом проникливі. Натомість відповіді Рацінгера – вражаюче точні, ясні й зрозумілі, відкривають читачеві глибину розуму та віри найвидатнішого сьогодні в Церкві й світі інтелектуала і духовного лідера. Він проникливо спостерігає за сучасним суспільством, дедалі більш роз’єднаним, відчуженим, хоч і глобальним, у якому людське життя дедалі більше позбавлене сенсу; суспільством, яке шукає нових форм духовності та релігійності, відкидаючи християнство, бо вважає його застарілим. Рацінгер бачить Церкву «вікном світу для світла Бога». Попри всю серйозність співпраці з світом, вбачає її подальшу місію не так у впливі на хід історії людства, як у збереженні правдивого християнського життя з його певною відстороненістю від світу, збереженні ідентичності всього того, що робить «сіль солоною».

Надзвичайна цінність інтерв’ю полягає в тому, що воно, як це звучало в коментарях, дає точку контакту для багатьох людей, які не мають зв’язку з вірою. Цікаво, що Петер Зевальд, автор двох книжок-інтерв’ю з кардиналом Рацінгером (друга – «Бог і світ: Таїнства християнської віри». – Львів, Місіонер, 2009), колишній атеїст і комуніст, під впливом цих зустрічей разом з родиною повернувся до Католицької Церкви.