Трудоголізм – чума XXI століття

«Варто зробити перерву на обід – і тебе самого з’їдять», – так звучить популярна приказка трудоголіків Силіконової долини. У Європі ситуація не краща.

Наприклад, у Німеччині нараховується понад 200 тисяч трудоголіків, у Швейцарії – близько 115 тисяч. Товариство швейцарських трудоголіків називається більш ніж переконливо: «Божевільні трудівники». Тут працеголізм зведений у ранг чуми XXI століття.

А на півдні Польщі, у Свєнтокшиському воєводстві нещодавно з’явився свій монастир для трудоголіків. Він відкритий в колишньому монастирі Камедулів, побудованому в XVII столітті. Трудоголіки, які сюди приїжджають, живуть тут без мобільних телефонів, Інтернету, ноутбуків, радіо та телевізорів. Розповідають, що сюди навідується навіть міністр юстиції Польщі. Керують тутешнім товариством «умиротворених трудоголіків» ченці. Багато хто з них – відлюдники. Три головних правила Камедулів: мовчання, споглядання, самотність. А розташований цей монастир в центрі мальовничого лісу, де панують тиша і спокій.

«Гості монастиря живуть за таким же розпорядком, що й ченці: молитва, праця, спільні трапези, – пояснює Влодзімеж Щурек, директор представництва Польської Туристичної Організації в Україні. – Головне тут – тиша. Люди працюють в майстернях, малюють і просто гуляють у лісі. Їм забезпечується п’ятиразове харчування і окреме житло. Перебування в монастирі обходиться в досить скромну суму: 25-30 євро на добу.»

Відпустка в католицьких монастирях стає в Польщі все більш популярним способом лікування стресу і залежності від роботи. Нерідко керівники фірм і підприємств примусово відправляють своїх «трудоголіків» на відпочинок. Як пояснює психолог Магда Цупа, трудоголізм, якщо його не лікувати, призводить до того, що працівник перестає бути ініціативним, частіше хворіє, постійно роздратований і відчуває стрес. У результаті роботодавець нерідко може замінити його новим, більш молодим і повним сил співробітником.

Щоб цього не сталося, поляки все частіше обирають замість галасливих заморських курортів тишу монастиря. Зараз кожен другий поляк працездатного віку стверджує, що працює понад 8 годин на день. Тому, як то кажуть: сам Бог велів відпочивати від роботи. Втім, самітництво в монастирі у тиші витримують не всі. Деякі гості після трьох-чотирьох днів самоти і молитви відмовляються від допомоги ченців і вважають за краще повернутися у звичний світ.

На замітку

Найактивніші трудоголіки:

– Керівники і власники бізнесу.

– Високоосвічені фахівці (лікарі, юристи, викладачі).

– Люди творчих професій (письменники, музиканти, артисти).

Робота стає хворобою

А що, власне, вважати «працеголізмом»? Ще в 1919 році психоаналітик Шандор Ференці описав так званий «недільний синдром»: головні болі, нудота і втрата свідомості, якими страждають на вихідні трудоголіки. А в 1971 році американський психолог Уейн Отс зрівняв пристрасть до роботи з алкоголізмом і охрестив цю хворобу «вікоголізмом». Сьогодні багато дослідників вважають трудоголізм особливим видом наркотичної пристрасті.

«Але слід відрізняти трудоголіка від людини, для якої праця є життєвою необхідністю, – пояснює психіатр Анастасія Гареева. – Якщо перший працює цілу добу безперервно, не відчуваючи великої потреби в грошах, то другий вколює, щоб прогодувати себе і свою сім’ю або, як кажуть, в силу виробничої потреби ».

Трудоголік постійно думає про те, що треба добре виглядати, отримати високу оцінку тих, від кого він залежить – і на роботі, і вдома. Його не полишає відчуття, що він зробив щось не досить добре. Це спонукає його доробляти і переробляти свою роботу. Незавершені справи накопичуються і ростуть, як снігова куля. Незабаром трудоголік стає схожим на загнаного коня.

А що змушує трудоголіків жертвувати заради роботи своїм часом, силами, здоров’ям? Виявляється, від великої кількості роботи є своя користь. Вона може знімати злість, страх, тривогу, усувати почуття приниження, вини, образи. А звідки беруться трудоголіки? Такими їх виховують батьки. Якщо проаналізувати виховні підходи в різних сім’ях, то в деяких з них можна з великою часткою ймовірності прогнозувати появу даної проблеми.

До речі

Один з поширених наслідків трудоголізму – високий кров’яний тиск, схильність до надмірної ваги, зловживання нікотином і алкоголем. В основі трудоголізму лежить помилкове переконання людини в тому, що ніхто краще за неї не здатен впоратися з роботою, а також патологічна схильність до недооцінки компетенції колег.

Трудоголіки мимоволі

Якщо в 2007 році найбільш потужним чинником, який утримує на робочому місці, було підвищення зарплати, то тепер на запитання «Що може вас утримати в компанії, якщо ви вирішили піти?», працівники, опитані агентством Kelly Services, називали два заповітних слова: «Стабільність» і «Зниження робочого навантаження». Сьогодні, за даними дослідження Kelly Services, обсяг роботи значно збільшився у 26% опитаних, і незначно – у 18%. Разом – 44% респондентів в кризу отримали на роботі додаткове навантаження. Люди стають трудоголіками мимоволі.

Більше всього на зростання навантаження скаржаться керівники компаній, працівники відділів, які зазнали масових скорочень, і колеги звільнених працівників. Закономірно, що найбільше незадоволених спостерігається серед опитаних з невисокою зарплатою.

Згідно з трудовим законодавством України, тривалість робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Але цілком очевидно, що українці, щоб вижити, працюють значно більше норми. Втім, згідно зі світовими рейтингами, більше всіх переробляють не українці і не японці, як прийнято вважати, а перуанці.

За даними Міжнародної організації праці, більше половини населення Перу перевищують 48-годинну норму робочого тижня. Друге місце в цьому списку займають жителі Південної Кореї, де переробляє 49% населення, за ними слідують тайці і пакистанці. У цих країнах перепрацьовують 44% працівників. А в США переробляють лише 18% працездатного населення, хоча за продуктивністю праці саме американці займають перше місце у світі.

Майже дві третини корейців працюють більше, ніж того вимагають законодавство і контракт. Близько 40% трудящих Південної Кореї зізналися, що їх примушують працювати допізна і у вихідні. Корейці мало відпочивають, тому що живуть в умовах зацикленості на роботі, на них тисне начальство. Корейський уряд десятиліттями прищеплювало своїм громадянам працьовитість і це дозволило відродити економіку країни після війни 1950-1953 років.

До речі, тільки в двох країнах – у Південній Кореї і Японії – у переліку офіційних причин смерті значиться смерть від надмірних навантажень на роботі. В Японії є навіть спеціальний термін «Кароса», що позначає раптову смерть на робочому місці через втому та перевтому. А у самогубств на ґрунті стресу на роботі є термін «яройісатсу». Чиновники пояснюють це особливостями менталітету. У японських компаніях співробітникам не доплачують за переробку, але вони все одно працюють понаднормово з почуття корпоративного патріотизму.

Звичайно, робота приносить гроші і славу. Але і в роботі головне – вчасно зупинитися. Наприклад, довгий час знаменитий трудоголік Білл Гейтс, колишній керівник корпорації Microsoft, запевняв, що домогтися успіху можна, тільки працюючи по 24 години на добу. У 1996 році він став найбагатшою людиною світу за рейтингом Forbes і утримував лідерство до 2007 року. У 2008-му Гейтс залишив пост керівника корпорації, але продовжує брати участь у її роботі.

Якщо в 1994 році Білл Гейтс говорив: «Microsoft – потогінна система. Я від усіх своїх співробітників вимагаю того ж, що від себе: постійної концентрації на роботі і тих завданнях, які ми вирішуємо », то в 2008 році його думка вже було іншою:« У якийсь момент я зрозумів, що робота – це важлива частина життя, але не основна. Треба приділяти час і іншим речам: сім’ї, благодійності, роздумам».

Мовою цифр

Близько 7% європейців страждають від «вигорання» на роботі, 5-7% схильні до депресії, 28% відчувають хронічний стрес, а 33% мучаться від хронічних болів у хребті через роботу, пише АіФ.