Першого листопада віряни Католицької Церкви відсвяткували дивовижне свято – Урочистість Всіх Святих. Воно дивовижне тим, що кожен у цей день відзначив свої іменини.
Сьогодні я почула розмову, яка чимось обурила, а чимось засмутила мене. Вона мала приблизно такий зміст: «Гелловін? Ні, я не вважаю це святом! І взагалі чому ми, православні, християни, маємо святкувати якесь католицьке свято? Його придумали в Америці – нехай там і святкують!» Те, що люди не знають походження свята, батьківщиною якого є, до речі Швеція, а не Америка, стурбувало мене найменше. Натомість дуже різко прозвучали слова про католицизм, повністю відкидаючи те, що це християнська релігія. «Католики» прозвучало ніби «секта».
У підігрітій розмовами про «католицький гелловін» компанії, прозвучала ще одна дуже болюча й образлива для мене думка: «А я чула, що у католиків навіть ікон немає».
Чому так відбувається? Чому люди, які вважають себе православним, а у багатьох випадках своє уявлення про Церкву складають ніби мозаїку з декількох скелець: хрещення, вінчання( та й то не як обов’язковий елемент), похорони, а зі свят – Різдво, Пасха, так агресивно розмірковують про католицизм? Звертаючись до сьогодення, можна було б пояснити це неосвіченістю, обмеженістю. Але у вищесказаному випадку люди, що вели розмову, були цілком нормальними, обізнаними, вихованими та моральними. Отже, проблема « чому» залишається. Чому християни, розділення яких відбулося під впливом чи то суспільних, чи то політичних перепитій у багатьох випадках мають різні поняття Єдиного Господа? Хоча не так багато відмінностей є між православ’ям та католицизмом. Ті ж свята, ті ж молитви…
Чому ж так відбувається? Чому?