Що мені відповість Церква?

«Слава Ісусу! Маю надію, що мене почують. В мене дуже делікатне питання. Що робити дівчині, котра одружена з чоловіком, який приховує те, що він любить чоловіків? Тільки Господь знає, як я з ним намучилася, та я не жалкую, бо знаю, що Бог мене любить. Просто зараз хочу звільнитися від цього тягаря. Ми не разом, але гнітить те, що ми повінчані. Я продовжую жити і я щаслива, бо Господь милосердний до мене. Маю нову сім’ю, але хочу повінчатися з моїм коханим. ЩО МЕНІ ВІДПОВІСТЬ ЦЕРКВА?»

Відповідає о. Олександр Язловецький, ліцензіат Канонічного права:

Навіки слава!

Делікатність питання і невпевненість в тому, що вас почують, обмежили вас лише до загального та побіжного опису вашої подружньої ситуації. Спробую отож на нього загально відповісти, сподіваючись, що знайдете для себе хоча б часткову відповідь.

Одразу підкреслю, що поділяю ваше прагнення врегулювати свої стосунки з Господом та бачу, що ви й самі розумієте те, що почуття щастя та свідомість того, що Бог милосердний, не вистачає, аби почуватися в злагоді зі своєю совістю, інакше ви б не хвилювалися про те, що відповість Церква.

Господь саме Церкві залишив владу пояснювати і виявляти своїм послідовникам, що є його волею, а що їй суперечить. Влада усього «… що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі» (Мт 18, 18) – стосується і вашого подружжя. Тому відповідь Церкви – це Його відповідь, інакше марне вірити в те, що вона – Його справа!

Хочу лише пригадати, що Церква, через єпископський суд лише розглядає подружню справу, щоб відповісти на сумнів: укладений мною подружній зв’язок з …. є дійсним перед Богом чи ні? Коли суд це заперечить, вам дадуть змогу укласти новий (фактично перший) подружній зв’язок у Церкві, інакше, новий ваш зв’язок вважається невірністю складеній Богові подружній присязі.

Спробуймо повернутися до вашої життєвої ситуації. Щоб зрозуміти можливу майбутню відповідь церковного суду (якщо ви до нього, звісно, звернетеся), погляньмо на те, як Церква ставиться до гомосексуалізму.

Католицька Церква навчає, що Господь засуджує статеві зносини осіб тієї самої статі (згадаймо хоча б Содом і Гоморру), як противні природному праву і як такі, що противляться об’єднанню в «одне тіло» (тілесно-фізичне значення) двох подругів та як такі, що не дають дару нового життя, але одночасно Церква ніколи не засуджувала гомосексуалістів, які маючи подібні схильності, їх контролюють та жертвують їх Господу об’єднуючи їх з Його жертвою на хресті.

Перейдімо одразу в церковно-юридичну площину. Церковна юриспруденція, бачить гомосексуалізм як нездібність для реалізації цілей подружжя та його основних елементів. Нездібність висловити свідоме та відповідальне «так» на все життя іншому подругу, відповідно бути «одним тілом», АЛЕ… все це відноситься до правдивого гомосексуалізму, іншими словами гомосексуалізму дефінітивного.

Психіатри ділять гомосексуалістів на дві категорії: людей з перехідними і тимчасовими схильностями, які можна лікувати, тому що вони були набуті через неправильне виховання, поганий приклад і т.д. та другу категорію – це люди з паталогічними схильностями, які вважають невиліковними.

Католицька Церква навчає, що Господь засуджує статеві зносини осіб тієї самої статі, але одночасно Церква ніколи не засуджувала гомосексуалістів

Саме останніх Церква вважає за нездібних до укладення подружнього зв’язку, і навіть якщо вони пробують заключати його, легко оголошує його недійсним. Саме таких осіб Церква гаряче заохочує, залишитися неодруженими посвячуючи своє життя для інших, наприклад, беручи активну участь в різних благодійних організаціях.

Однак не завжди так легко відрізнити осіб першої категорії від другої, тобто, не вистачить, наприклад, лише подати в суді аргумент, що подруг мав часті чи рідкі сексуальні стосунки з особами тієї ж статі перед чи протягом подружнього життя. Хоча б тому, що кількість цих стосунків легко може залежати від нагод, місця чи самої особи. яка має подібні проблеми.

Щоб виявити особу з патологічною хворобою гомосексуалізму, потрібен експерт, який обізнаний з справою, який розглядаючи конкретну судову справу, може на підставі свідчень іншої сторони (тобто, вас), на підставі свідчень свідків, часто і самої особи з гомосексуальними тенденціями допомогти судді розпізнати, чи ця схильність є первісно – вродженою тенденцію до тієї ж статі, яка унеможливлює стати тілесно-духовним даром для іншого подруга на все життя чи лише легким, тимчасовим, виліковним потягом, який не уневажнює обіцянки подружньої вірності даної Богу.

У вашій ситуації важливим є також той факт, чи ви знали про те, що ваш чоловік є гомосексуалістом, іншими словами, чи він вас поінформував про це. Також і цей факт може бути причиною оголошення шлюбу недійсним. Тому що це було б обманом з його боку та приховування від вас суттєвої інформації, знаючи яку, ви, можливо б, і не погодилися укласти з ним подружній зв’язок.

Підсумую вищенаписане лише заохоченням вас далі пробувати дізнатися, що каже Господь у цій справі, якщо вам далі залежить на Його думці, і спробувати звернутися в єпископський суд у вашій дієцезії. Відповідну інформацію та контакти вам уділить настоятель вашої парафії до якої ви себе відносите. Звісно, що такий судовий процес займе вам трохи часу і немало клопотів, але, повірте мені, що дізнавшись відповідь церковного суду щодо вашого подружжя (чи то позитивну чи негативну), ви скажете, що це було того варто.

Зі своєї сторони обіцяю вам молитву і сподіваюся, що хоч трішки зміг дати відповідь на ваші питання та заохотити вас до подальших кроків. З Богом!