Бліц-опитування
«Цієї неділі я пішла до церкви. Вдома приготувала собі гроші, щоб кинути, коли будуть ходити з тацею, але їх забула. У мене в кошені було всього-на-всього 25 копійок. Коли ходили з тацею, я нічого не кидала, бо напевно це було б дуже смішно. І тоді я вийшла на вулицю і подумала: «Я точно знаю, куди можу подіти свої всі гроші». Біля церкви було двоє людей, які просили. Зазвичай я не кидаю людям копійки, але то було все, що я тоді мала.»
Леся, експерт в мобільному салоні,
22 роки, парафія св. Ольги та Єлезавети, Львів
«Намагаюся допомагати цільово – конкретній людині, яка потребує конкретної допомоги або дитячому будинку у вирішенні їхніх проблем… Милостиню даю але не завжди, в більшості випадків мені підказує «внутрішній голос». Навіть на богослужіннях просили не давати милостиню на вулиці, бо там багато аферистів, а якщо хочеться – давати Церкві чи до Червоного Хреста, чи іншої благодійної організації, бо кожен знедолений може прийти туди і отримати допомогу – нічліг, їжу та інше.»
Віктор Максіменко, аспірант,
парафія св. Олександра, Київ
«Ніколи не даю милостиню, бо вважаю, що в більшості випадків пожертвувані гроші не йдуть в потрібному напрямку. Циганам, які часто просять гроші, я відмовляю в допомозі і кажу їм, аби вони йшли на роботу. Волію краще дати хліб чи якусь іншу річ, ніч дати милостиню, яка вийде витрачена невідомо куди.»
Дмитро Свідерський 25 років, фотограф,
парафія Христа Царя Всесвіту,
Хмельницький
«Останній раз… не пам`ятаю точно коли, бо не стараюсь запам`ятовувати. Я просто це зробила і забула, але при нагоді я це роблю…»
Світлана Куницька, студентка,
м. Хмельницький
«Кілька днів тому я проходила повз бабусю, яка просила гроші на хліб. Я дуже поспішала, але почуття допомогти було настільки сильним, що я повернулась до неї і попросила її зачекати. Сама ж пішла купити їй щось поїсти. Бабуся була приємно шокована. Мабуть, з нею таке відбулось вперше.
Але хіба такий метод не більш гуманний ніж просто дати людині гроші? Часто людина потребує елементарної уваги, спілкування, хоча б одного хорошого слова, посмішки. Це так мало, але водночас багато.»
Крістіна Надворна, студентка,
парафія св. Олександра, Київ
«Я так давно нічого подібного не робив. Навіть не знаю що сказати. Коли ще був в Києві (рік 2008), то іноді допомагав розносити бутерброди разом з вікентійцями для людей що не мають де жити (вокзал, метро), а так, щоб дати гроші на руки, то майже ніколи.
Пам’ятаю одна моя знайома дала 50 грн для однієї тьоті, бо в неї не було на білет, а наступного дня я побачив ту тьотю біля метро і вона зовсім не збиралась нікуди їхати, от такі справи – через таких людей просто нема довіри до інших, можливо справді потребуючих. Ще розкажу про одного диякона: до храму прийшов один чоловік, в якого було діряве взуття і диякон дав йому свої кросівки. Я ж такими вчинками похвалитись не можу. Можливо навіть і не треба намагатись робити вчинки милосердя спеціально. Просто коли товариш (твій ближній) попросить тебе в чомусь допомогти, а ти виконаєш його прохання, то це справді буде гарний вчинок.»
Василь Козар,
адміністратор сайту rcs.org.ua ,
м. Понінка
«Милостиню давала близько місяця тому. Я стояла на місцевому ринку і повз мене проходила жінка з дитиною, яка просила гроші на операцію. Для дітей мені нічого не шкода, тому я не роздумуючи пожертвувала її гроші. Загалом даю гроші тим, хто просить на вулицях міста. Важко пройти повз людини, яка стоїть з протягнутою рукою.»
Марина Міхалець, 30 років, безробітна,
парафія Христа Царя Всесвіту,
Хмельницький
«Востаннє я давала милостиню, коли бачила вагітну жінку в переході в метро. Мені невідома її життєва ситуація, будь хто міг би опинитися у такому становищі, тому хто я така, щоб засуджувати таких людей? Я не збіднію на якихось 2грн., а хтось, можливо, зможе поїсти за весь день…»
Ірина Братюк, студентка,
парафія св. Олександра, м. Київ
«Давно… Хіба що в храмі під час богослужіння. Є дві жіночки. Які постійно стоять біля храму, але я знаю, що одна з них збирає на горілку, а друга мені не симпатизує. Пам’ятаю, що якось біля православної Церкви дала дріб’язок жінкам, які сиділи неподалік. Намагаюся більш допомагати людям духовно, ніж фінансово.»
Альона Крочак 25 років, менеджер,
парафія Христа Царя Всесвіту,
Хмельницький
« Взагалі, я намагаюсь дати милостиню усім потребуючим, які зустрічаються у мене на шляху. Хоча і не факт, що кожен, хто просить, насправді її потребує. Але я надіюсь, що Iсус одобрить і мої дві лепти, як одобрив лепти вдовинi. Варто також пам’ятати, що Господь закликає таємно робити милостиню, аби це не було «демонстрацією доброти». Загалом, робити добро дуже приємно.»
Надія Бендас, молода мама,
парафія св. Йосифа, м. Гнівань
«Говорити загальні фрази не буду, а про себе, – мені соромно, немає про що! Ну милостиню – інколи, даю кілька грн., безногому біля магазину «Гуси-лебеді» та на паперті біля церкви. А про вчинки милосердя взагалі не знаю що казати. Але по можливості до співпраці готовий!»
Сергій Чорногуз, керівник гуртка
спортивного туризму, м. Жмеринка
«Милостиню останній раз давала в неділю при храмі, а вчинок милосердя – сьогодні.»
Лілія Блажеєва, студентка,
парафія Христа Царя, Хмельницький
«Важко згадати, коли востаннє давала милостиню. Найперше, що приходить в голову, це люди, які зазвичай стоять біля нашого храму і яким я інколи кидаю копійки. Великих пожертв ніколи не робила в своєму житті, але після цього запитання обов’язково задумуюся на цим…»
Ірина Тарасова 27 років,
офісний працівник,
парафія Христа Царя Всесвіту,
Хмельницький
«Недавно я пішла до одної лікарки. Мені її порадили. Мала приготовані гроші, щоб їй заплатити. Вона написала мені ліки, але не взяла тих грошей. Я була шокована і не знала, що з тими грошима робити. Коли проходила попри костел, то кинула в скриньку на пожертви для бідних. Дякую Богу, бо Він зробив так, що мені ці гроші були непотрібні.»
Марта, студентка, 21 рік,
парафія Усікновення голови
Івана Христителя, Самбір
«Коли я бачу людей з простягнутою рукою, то завжди даю. Хіба може якщо не маю,то якісь копійки. Ну принаймні останні роки. Цього місяця це було точно. Навіть, якщо є якась там певна система заробітку, то я про це не думаю.»
Олег, безробітний, 50 років,
парафія Христового Воскресіння, Львів
Опитування провели:
Юлія Щербатюк
Надія Шестопал
Іванка Рудакевич
фінансово.
Щиро дякуємо!
