Літургійні читання на четвер, 16 грудня

Римо-кат.: Четвер ІІІ Тижня Адвенту

Греко-кат.: прор. Софонії

Римо-католицький календар

Четвер ІІІ Тижня Адвенту

Перше читання

Іс 54,1-10

Читання з Книги пророка Ісаї.

Ликуй, неплідна, ти, яка не родила! Закричи з радості й веселися, ти, яка пологових болів не знала! Бо більш дітей у покинутої, ніж у заміжньої, – слово Господнє. Розшири місце твого намету! Нехай розпустяться запони твоїх осель! Попусти довше твоє мотуззя, вжени кілки глибоко в землю! Бо ти розкинешся праворуч і ліворуч; твоє потомство успадкує народи, покинуті міста заселить. Не бійся, бо стиду не зазнаєш! Не соромся, бо червоніти більш не будеш. Бо ти забудеш стид твого юнацтва, зневаги твого вдовування більш не згадаєш. Бо твій муж – твій Творець, Господь Сил – Його ім’я. Твій Викупитель – Святий Ізраїля, що зветься Богом усієї землі. Немов покинуту і засмучену жінку, Господь прикличе тебе знову. «»Чи ж можна жінку молодощів відіслати?” каже Бог твій. “Я на короткий час тебе покинув, але з великим співчуттям тебе приймаю. У палкім гніві Я на хвильку сховав був обличчя моє від тебе, але в моїй любові вічній Мені тебе жалко, – каже Господь, твій Відкупитель. Воно зо Мною тепер так, як за днів Ноя: як Я був поклявся, що води вже не затоплять більш землі Ноя, отак клянусь не гніватись на тебе і не сварити тебе більше. Гори зрушаться й горби похитнуться, моя ж любов від тебе не відступить, мій союз миру не похитнеться», – каже Господь, якому тебе жалко.

Слово Боже.

Псалом респонсорійний

Пс 30(29),2 і 4,5-6,11-12а і 13б(П.:2а)

Славлю Тебе, Боже, бо мене звільнив Ти

Вознесу Тебе, о Господи, бо Ти мене визволив *

і не дав ворогам моїм злорадіти надо мною.

Господи, Ти вивів із шеолу мою душу *

і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму.

Співайте в псалмах Господеві, ви, Його побожні, *

і дякуйте імені Його святому!

Бо на хвилину гнів Його, ласка ж Його – поки життя. *

Увечорі плач завітає, а вранці радість.

Почуй, о Господи, і змилуйся надо мною! *

Господи, прийди мені на допомогу!

На танок перетворив Ти плач мій: *

Господи, Боже мій, хвалитиму Тебе повіки.

Спів перед Євангелієм

Лк 3,4.6

Алілуя, алілуя, алілуя.

Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його;

кожна людина побачить спасіння Господнє.

Євангеліє

Лк 7,24-30

† Читання святого Євангелія від Луки.

Коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. Це той, про кого написано: Ось Я посилаю посланця мого перед Твоїм обличчям, що приготує путь Твою перед Тобою. Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім – більший від нього». І ввесь народ, що Його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрещенням Йоана. А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христилися від нього.

Слово Господнє.

Греко-католицький календар:

прор. Софонії

Ап. – Євр. 326 зач.; 10, 35-11,7.

35. Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37. Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. 38. А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому. 39. Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу. 1. Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих. 2. Через неї предки були добре засвідчені. 3. Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. 4. Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє. 5. Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові. 6. Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають. 7. Вірою Ной, повчений об’явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.

Єв. – Мр. 39 зач.; 9, 10-16.

10. І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає «воскреснути з мертвих.» 11. І запитали його, промовивши: «А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» 12. Він же відрік їм: “Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, – та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? 13. Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього.” 14. Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. 15. Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати. 16. А він спитав їх: “Про що сперечаєтеся з ними?»

liturgia.alfaomega.org.ua , ecumenicalcalendar.org.ua