До вашої уваги кілька порад, наведені Отцями Церкви. Вони допоможуть зробити нашу молитву приємною Богові.
Якщо ми просимо насіння для свого поля, то мусимо удобрити землю, щоб прийнялося насіння. (Преподобний авва Дорофій, 58, 224). Якщо ми щось просимо у Господа, то маємо бути готовими до того, що отримаємо, бо не завжди дар Господа буде таким, як ми собі його уявляємо.
Не раз говоримо: багато разів просив – і не одержав. Безсумнівно, це, мабуть, тому, що просили погано, з невір’ям, можливо, з гордістю, а може, просили чогось шкідливого. Якщо ж просили часто і корисного, тo, мабуть, не наполегливо… Якщо ж просити, не прикладаючи зусиль, не стараючись, то теж не одержимо нічого. Спочатку потрібно побажати, а побажавши, просити істинно, з вірою і терпінням.
При молитві мусимо пам’ятати, що говоримо з Богом, треба вважати на те, щоб наша совість не засуджувала нас як прохальника, аж тоді ми одержимо те, що просимо, якщо того хоче Бог. Адже лише Він знає краще за нас, що для нас є корисним. Якщо зразу не отримаємо того, про що просимо, ми не повинні складати руки. Те, що ми змушені терпеливо чекати на дар Господній і просити щиро, виявляє Божу премудрість, бо саме таким чином Господь змушує нас бути старанними до Нього, Він готує нас до отримання Його милості. Щоб ми розуміли, що значить дарунок Божий, і зберігали отримане з трепетом і страхом. Адже усе, що здобувається з великим зусиллям, людина намагається зберегти. Людина рідко цінує те, що отримала без зусиль.
Не всякий прохальник може одержати те, чого бажає, але тільки той, хто своїми ділами отримав право просити у Господа.
Святитель Григорій Нісський казав: «Приступаючи до Благодійника, будьмо самі благодійниками; приступаючи до Доброго, будьмо самі добрими; приступаючи до Праведного, будьмо самі праведними; приступаючи до Терплячого, будьмо самі терплячими. Будьмо милосердними, бо Милостиня – крило молитви. Якщо не окрилимо нашу молитву, то вона не летить, а коли окрилена, то вона швидко несеться на Небо.
Якщо ми маємо добрі справи, що можуть клопотати за нас перед Господом, то ми неодмінно будемо почутими. І навпаки, якщо ми не маємо їх, то нам буде дуже важко ублагати Бога.
Пам’ятаймо, що молитву роблять успішнішою не голі слова, але добрі справи.
Нехай душа, що молиться, буде чиста і вільна від усякої пристрасті, нехай ніхто не приступає до Бога вороже, нехай ніхто не приступає обурений і роздратований. Від молитви, навіть тривалої, не буває ніякої користі, якщо той, хто молиться, залишається в гріхах.
Ціллю кожного християнина є життя в безперестанній молитві і, наскільки можливо тлінній людині, у спокої розуму та повсякчасній чистоті душі й тіла. І на останок, як було сказано вище, для окрилення молитви потрібні чесноти, отож не забуваймо плекати наші чесноти, бо без них не можна цілковито отримати постійного молитовного спокою. З іншого ж боку, самі чесноти теж не можуть бути міцними та постійними, якщо не будуть з’єднані і скріплені систематичною молитвою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
