Літургійні читання на ІІІ Неділю Великого Посту, рік А (РКЦ)

Римо-католицький календар

ІІІ Неділя Великого Посту, рік А

Перше читання
Вих 17, 3-7

Читання з Книги Вихід

Тими днями народ страждав від нестачі води то й нарікав на Мойсея словами: «Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас, і дітей наших, і скот наш?» Заголосив Мойсей до Господа: «Що діяти мені з цим народом? Ще трохи, і укаменують мене». І відповів Господь Мойсеєві: «Йди попереду народу; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, якою ти вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось Я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть». Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізрáїля і тому, що спокушали Господа словами: «Чи є Господь між нами, чи нема?»

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 95 (94), 1-2. 6-7аб. 7в-9 (П.: пор. 8)

Хай серце ваше днесь не кам’яніє.
або: Якби ж це ви почули голос Господній: «Не робіть закам’янілими серця ваші».

Ходіть, Господу заспіваймо, *
вигукуймо Скелі нашого спасіння.
Прийдемо в Його присутність із хвалою — *
і радісно Йому пісні співаймо.

Ходімо, поклонімось, припадімо, *
і впадімо на коліна перед Господом, †
який сотворив нас.
Адже Він є наш Бог, *
ми — народ Його пасовиська, отара під Його рукою.

Сьогод­ні, коли почуєте Його голос: *
«Не робіть закам’янілими ваші серця,
як біля Мериви, в день Масса в пустелі, †
де спокушали Мене батьки ваші. *
Вони випробували Мене, хоча Мої діла узріли».

Друге читання
Рим 5, 1-2. 5-8

Читання з Послання святого апостола Павла до римлян

Брати! Оправдавшись від віри, ма­ємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій пе­ребуваємо і хвалимося у надії Божої слави. Надія ж не засоромлює, адже Бо­жа любов розлита в наших серцях через даного нам Святого Духа. Христос, коли ми ще були без­силі, у відповідний час помер за нече­с­тивих. Навряд чи хто помре за пра­вед­ника; хіба, може, хтось за добро­чин­ця і наважиться померти. Але Бог виявляє свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, ко­ли ми були ще грішниками.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм
Пор. Йн 4, 42. 15

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Господи, Ти — істинно Спа­си­тель світу,
дай ме­ні живої води, щоб не прагнути мені більше.

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Євангеліє
Йн 4, 5-42 (довше)
або 5-15. 19б-26. 39а. 40-42 (коротше)

† Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. Була там криниця Якова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води.  Каже їй Ісус: «Дай Мені на­пи­ти­ся!» Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-сама­рянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я — жінка-сама­рянка?» Адже юдеї не мають відносин  із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: “Дай мені напитися!” — ти просила б у Нього, і Він дав би то­бі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звід­ки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що б’є в життя віч­не». Каже Йому жінка: «Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати». Говорить їй Ісус: «Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди». У відповідь жінка сказала Йо­му: «Не маю я чоловіка». Каже їй Ісус: «Добре ти сказала, :“Не маю я чоловіка”, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чо­ловіком. Це ти правду сказала». Каже жінка Йому: «Пане, я бачу, що Ти — Пророк. Наші отці поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся». Ісус промовив до неї: «Вір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі  будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, — і  вона є нині, — коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому покло­ня­єть­ся, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я — той, хто го­ворить з тобою!» Й у цей момент надійшли Його учні й ди­вувалися, що Він розмовляв із жін­кою. Однак ніхто з них не спи­тав: «Чого шукаєш?» — або: «Чому розмов­ля­єш з нею?» А жінка залишила свою посудину на воду, пішла до міста й каже людям: «Ходіть і подивіться на чолові­ка, який мені сказав усе, що я зро­би­ла! Чи ж не Він Христос?» Вони вийшли з міста й пішли до Нього. Тим часом учні просили Його, кажучи: «Равві, їж!» Та Він сказав їм: «Я маю їсти по­жи­ву, якої ви не знаєте». Тоді учні почали перемовля­тися між собою: «Чи не приніс хто Йо­му їсти?» Каже їм Ісус: «Моя пожива — чинити волю Того, хто послав Ме­не, та довершити Його справу. Чи не кажете ви так: “Ще чотири місяці і жнива настануть ?” От Я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які стали білими для жнив. Уже той, хто жне,  одержує наго­роду і збирає плід на вічне жит­тя, щоб разом раділи: і той, хто сіє, і той, хто жне. Адже тут справджується приказ­ка: “Один сіє, а інший жне”. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися; інші трудилися, а ви увійшли в їхню працю!» Багато самарян з того міста по­вірило в Нього через слова жінки, яка за­свідчила: «Він сказав мені все, що я зробила». Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою віримо, адже ми самі почули та знаємо, що насправді Він —  Спа­си­тель світу!»

Слово Господнє

Коротше:

† Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. Була там криниця Якова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води.  Каже їй Ісус: «Дай Мені на­пи­ти­ся!» Адже учні  Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-сама­рянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я — жінка-сама­рянка?» Адже юдеї не мають із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: “Дай мені напитися!” — ти просила б у Нього, і Він дав би то­бі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звід­ки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що б’є в життя віч­не». Каже Йому жінка: «Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати. Пане, я бачу, що Ти — Пророк. Наші отці поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся». Ісус промовив до неї: «Вір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі  будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, — і  вона є нині, — коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому покло­ня­єть­ся, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я — той, хто го­ворить з тобою!» Багато самарян з того міста по­вірило в Нього. Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою віримо, адже ми самі почули та знаємо, що насправді Він — Спа­си­тель світу!»

Слово Господнє

Біблійні роздуми:

Прагнення Бога і прагнення людини (о. Олег Саламон)

Де джерело справжнього щастя? (о. Кирило Лесько)

Криниця Якова (о. Василь Косік)

Прагнути Бога, як Він прагне нас (Слово між нами)

Розлита любов (о. Василь Косік)