Святість для грішників

Вбивця стане святим? А чом би й ні? Адже не важливо, хто ким був, важливо, хто ким став.

Інформація про те, що закінчився дієцезіяльний етап беатифікаційного процесу засудженого до смертної кари вбивці поліцейського Жака Феша , застала мене зненацька. Бо я навіть не знав, що такий процес взагалі десь там відбувався. Але, зрештою, це зовсім не дивно. Я лише захоплююся відвагою святої пам’яті кардинала Жан-Марі Люстіжера, що він відважився взятися за подібний процес. Для мене читання книжки Феша свого часу стало великим духовним потрясінням. Вказуючи між рядками на дурість приречення людини, яка вже зрозуміла свою помилку, на остаточну і жорстоку смертну кару, книжка призвела до того, що я став рішучим противником цієї форми вияву суспільної «справедливості». Швидше за все, я не був винятком. Нині я дізнався, що свідчення Феша допомогло багатьом засудженим і, як не дивно, багатьом невиліковно хворим. Справді, адже вони теж, волею Божого Провидіння, приречені на очікування смерті. Однак я підозрюю, що оскільки розпочався беатифікаційний процес, то йдеться не так про книжку, як про щиру і правдиву любов до Бога.

Історія Жака Феша – це важливе застереження для всіх тих, хто, переконаний у власній справедливості, дивиться лише на колишні заслуги, забуваючи при цьому, що святість формується день за днем, аж до кінця життя

Історія доброго розбійника ХХ століття? Так. Мені, однак, скоріше пригадується повчання Єзекиїла про несправедливих, які сходять з поганої дороги та про справедливих, які сходять зі стежки справедливості. Жак Феш, який сильно недобачав і був в той момент без окулярів, застрелив поліціанта. «Вимір справедливості» (а за ним завжди стоять конкретні люди) повинен був помітити духовну переміну засудженого. Попри це не було жодного відступу від накладення найсуворішого покарання. Хто гірший? Злодій, котрий вчинив вбивство в паніці, чи той, хто з повною премедитацією та без тіні милосердя, зате у всій величі закону, приводить розкаяного ближнього на ешафот?

Мені здається, що історія Жака Феша – це важливе застереження для всіх тих, хто, переконаний у власній справедливості, дивиться лише на колишні заслуги, забуваючи при цьому, що святість формується день за днем, аж до кінця життя завдяки таким, а не іншим рішенням. Буває й так, що справедливий покидає свою колишню справедливість, а грішник стає святим. Дійсно, часто митарі та повії входять до Божого Царства перед нами…

Анджей Мацура, wiara.pl