Дорогі священики, монахи і монахині та Ви Люде Божий Кам’янець-Подільської Дієцезії.
«Терміново потрібна велика молитва за життя, яка охопила б увесь світ» (ЕV, 100).
Цей заклик Божого Слуги Йоана Павла ІІ пригадав Папа Римський Бенедикт XVI на початку адвенту, минулого року, звертаючись з проханням до всіх християнських спільнот про молитву в намірі кожного зачатого людського життя. Ці заклики не втрачають своєї актуальності. У деяких середовищах вже помітно пробудження сумлінь і підняття ініціатив у справі захисту людського життя. Однак постійно спостерігаємо також дію сил «культури смерті», які, послуговуючись різноманітними впливовими засобами, намагаються нищити людське життя, сім’ю та деморалізувати дітей і молодь.
«Знаємо, – навчав Йоан Павло ІІ, – що можемо довірятись допомозі Бога, для Якого немає нічого неможливого (пор. Мт. 19, 26). (…) В рамках спеціальних ініціатив, а також в щоденній молитві, нехай кожна християнська спільнота, кожний рух і товариство, кожна сім’я і кожен віруючий, заносять ревні благання до Бога, Творця і Любителя життя. Ісус Сам показав нам, що молитва і піст – це найважливіша і найефективніша зброя проти сил зла (пор. Мт. 4, 1 – 11) (…)».(EV,100). В програмі на третє тисячоліття християнства Йоан Павло ІІ писав: «…нас не врятує жодна формула, але конкретна Особа, а також певність, якою Вона нас наповнює: «Я є з вами!» (NMI,29).
Папа Римський Бенедикт XVI додає: «…перш, ніж стати християнином, потрібна зустріч з Особою, Яка надає життю нову перспективу…» (пор. Бенедикт XVI, Deus caritas est, 1).
Вслухаючись у навчання наступників св. Апостола Петра, прагнемо пережити 19 березня 2011р. в Кам’янці-Подільському ІІІ День Захисту Життя, поєднаний з вшануванням Блаженного Гвідона з Монпельє і копій реліквій Обличчя Христа.
Блаженний Гвідон народився в Монпельє, у Франції, близько 1160 р., був четвертим сином князя Ґюльєма VII і Матильди, княгині з Бургундії. Влада в Монпельє перебувала у руках сім’ї Гюльємів понад 200 років. Після смерті батьків Гвідона, коли йому виповнилося 12 років, його віддали на виховання до Ордену Темпляріїв. Після шести років формації він залишив орден, а пізніше продав маєток, успадкований від батьків, і в передмісті родинного міста близько 1180 р. збудував лікарню, яку назвав Домом Святого Духа. В ньому могли знайти захист і притулок паломники, хворі, бідні, самотні матері, покинуті немовлята, а також всі, хто прагнув змінити своє грішне життя.
Приклад Блаженного Гвідона, який служив хворим, захопив багато чоловічих та жіночих сердець, котрі хотіли жити, як він. Так народився Орден Святого Духа. Гербом ордену став подвійний хрест, що вказує на поєднання хреста Ісуса і хреста людини. Знак голуба над хрестом означає, що це з’єднання відбувається завдяки Святому Духу і приносить нам Його плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброту, милосердя, тихість, вірність, скромність, поміркованість, чистоту (пор. Гал. 5, 22, Компендіум ККК с. 184). На ці 12 плодів Святого Духа вказують 12 закінчень хреста. На першій сторінці Уставу Ордену Святого Духа Блаженний Гвідон помістив слова Христа: «Бо я голодував і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. (…) …усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 35 -36. 40).
Блаженний Гвідон годував голодних, доглядав хворих, приймав відкинутих дітей, служив Христу, укритому в людях, які прагнули допомоги. До цього служіння зобов’язав себе і кожного члена ордену спеціальною обітницею: «Я … жертвую і присвячую себе самого Богу, Пресвятій Діві Марії, Святому Духу і нашим хворим панам бідним, обіцяю, що по всі дні мого життя буду їхнім слугою» (Устав, 18).
Блаженний Гвідон бачив потреби свого часу. Зокрема, велику увагу надавав порятунку зачатих дітей, оточуючи безкорисливою допомогою самотніх вагітних матерів. Вони могли прийти в Дім Святого Духа, де були безкоштовно прийняті і де їм з любов’ю служили. В лікарні Святого Духа знаходилися також паломники, подорожуючі, бідні. Блаженний Гвідон особливо піклувався про дітей. Небажані діти, підкинуті до лікарні, в кожній порі дня і ночі повинні бути прийнятими. Для таких немовлят біля брами було спеціальне «коло», тобто рухомий барабан з отвором, до якого можна було покласти дитину, дати знак дзвоником і відійти. На голос дзвінка приходила монахиня і забирала немовля. Блаженний Гвідон наказав одного дня в тижні шукати дітей на вулицях міста і в близьких селах, приносити їх або приводити до лікарні.
Дорослі вихованці мали право самі обирати життєву дорогу. Дівчата могли вибрати монаше життя, залишитись в лікарні для допомоги, або вийти заміж. Для останніх був передбачений посаг, згідно заможності дому. Блаженний Гвідон прагнув лікувати рани людських душ і провадити до Христа тих, котрим служив. Священики оточували душпастирською опікою всіх, які перебували в Домі Святого Духа: проголошували їм реколекції і уділяли Святих Таїнств.
Святий Дух, Давець любові, був особливо шанований Блаженним Гвідоном, а взірцем віддання Ісусу і покірного послуху Святому Духу для нього була Марія. Прагнув, щоб члени ордену складали Богу дар своїх обітниць через Марію і розраховували на Її допомогу в жертвуванні цілого життя на службу потребуючим.
Новостворена чернеча родина швидко зростала у кількості і згодом оточила опікою потребуючих в інших містах Франції. Блаженний Гвідон подався до Риму, щоб отримати затвердження ордену. 22 квітня 1198 р.папа Іннокентій ІІІ затвердив Орден Святого Духа, а про засновника написав: «Серед усіх інших новостворених лікарень, лікарня Святого Духа, яку заснував в Монпельє любий син Гвідон, вирізняється чернечим духом, ясніє світлом милосердя, вчинками досконалої доброчинності щодо вбогих (…). Голодні отримують тут їжу, убогі одяг, хворі – необхідну допомогу (…) … вчитель і брати повинні називатися не господарями потребуючих, а швидше їхніми слугами. Вони самі терплять недостаток серед убогих, яким милосердно дають те, що необхідне.» (Brewe: His praecipue).
Папа прагнув, щоб Євангелічне милосердя променіло з Риму на весь світ, для цього він у 1204 р. збудував над рікою Тибр лікарню і довірив її опіці Блаженного Гвідона. Римська лікарня Святого Духа стала головним домом ордену.
3 січня 1208 р. папа Іннокентій ІІІ започаткував у цій лікарні так зване «святе стояння», тобто доручив, щоб в першу неділю після урочистості Господнього Об’явлення, Хустина з візерунком Обличчя Господа Ісуса з Базиліки св. Петра, котру називали «хустиною святої Вероніки», була перенесена і виставлена під час урочистої процесії для вшанування вірними в місці, де щоденно витирається страждаюче обличчя Христа, проявляючи милосердя потребуючим.
Блаженний Гвідон помер у Римі в 1208 р. Невдовзі брат Петро Санує напише про нього: “Гвідон шляхетного роду, багатий в дари долі, ще відоміший дарами мудрості, запалений вірою, палаючий любов’ю, співчутливий шанувальник убогих, що шанував їх, як панів, поважав, як старших, любив, як братів, доглядав, як синів, вшановував, як відображення Христа”.
Хустина з відображенням Обличчя Христа, котру вшановував Блаженний Гвідон в Римі, сьогодні вшановується в санктуарії в Манопелльо. Ця Хустина – ніжна прозора тканина, розміром 24 х 17,5 см., на котрій відображене Обличчя, так само чітке з обох сторін полотна. Наукові дослідження показали, що між волокнами хустини немає жодних слідів фарби. Порівняльні дослідження Облич Хустини з Манопелльо і Туринської Плащаниці, показали цілковиту подібність, яка підтверджує, що маємо справу з Обличчям тієї самої Особи. Зображення на Хустині з Манопелльо і на Туринській Плащаниці не намальовані людською рукою, вони – «нерукотворні».
Папа Бенедикт XVI, перебуваючи в базиліці Святого Обличчя в Манопелльо 1 вересня 2006 р., сказав: «…Хто Мене бачив, той бачив Отця (Йн 14,9). Так, дорогі брати і сестри, щоб «побачити Бога», потрібно пізнати Христа і відкритись на натхнення Його Духа, Котрий провадить до «повноти правди» (пор. Йн 16,13). Той, хто зустрічає Ісуса, хто дозволяє, щоб Він пригорнув до себе і готовий наслідувати Його, навіть заплатити за Нього своїм життям, досвідчує того ж, що Він звершив на хресті: адже лише «зерно пшениці», котре, впавши в землю, завмирає, «приносить плід стокротний» (пор. Йн 12,24). Це – дорога Христа, дорога досконалої любові, котра перемагає смерть.»
Прагну запросити усіх Вас, улюблені брати і сестри з Кам’янець-Подільської дієцезії, до участі в ІІІ Дні Захисту Життя, котрий будемо переживати в Кам’янець-Подільському кафедральному храмі святих апостолів Петра і Павла 19 березня 2011 р. Прошу Вас про молитву в намірі руху «Євангеліє Життя», а також у намірах спільнот, котрі повстали з харизмату Блаженного Гвідона з Монпельє: Сестер зі Згромадження Канонічок Святого Духа, а також спільноти священиків і кандидатів Товариства Святого Духа. Нехай спільна молитва в намірі захисту життя спричиниться до збільшення пошани для кожного людського життя та видимого відображення святого Обличчя Христа у наших серцях.
З пастирським благословенням
Єпископ Леон Дубравський
Пастирське послання слід прочитати у неділю 13.03.2011 року
фінансово.
Щиро дякуємо!
