Психологи вважають, що сім’ї, в яких існує перевага когось одного із подружжя, не є щасливими. Отож, повинне бути рівноправ’я.
Головний той, хто забезпечує сім’ю. Але мудра дружина повинна зробити так, щоб у будь-якому випадку в чоловіка не виникло сумніву, що головний саме він.
Хто реально повинен бути головним у домі? Хто має бути господарем? Кому приймати важливі рішення, а кому – лише підкорятися? Запитання доволі актуальні і спірні для багатьох сімей. Особливо їх актуальність зростає у зв’язку зі зміною рівня доходів чоловіка і дружини.
Стереотипне переконання, що чоловік має бути головою сімейства досить часто бере гору і в цьому питанні. Те, що чоловік має бути главою сім’ї, прописано в Біблії, але чи не пора відійти від матріархату чи патріархату і вступити в епоху рівності?
Існує навіть повір’я: хто першим у РАГСі стане на подружній рушник, той і буде головою в сім’ї. Ось багато хто і бореться за владу у власному домі, не помічаючи за азартом боротьби як від цього руйнуються подружні стосунки. Емоції, часто замість того, щоб бути спрямованими в русло вирішення спільних проблем, розходяться в різні боки. Кожен із пари тягне ковдру на свій бік. У результаті вона просто рветься.
Зі своєї практики можу сказати, що подружжя, де існує певна перевага чоловіка чи дружини, не можуть похвалитися особливим благополуччям, – розповідає психолог Лариса Ткач. – Як правило, це нещасливі сім’ї. Тому потрібно прагнути до певного рівня демократії, в тому числі в родинному колі.
На жаль, у деяких наших сім’ях чоловіки вважають недостойним мити посуд, допомагати дружині прибирати чи доглядати за дитиною, а іноді навіть дослуховуватися до порад своєї другої половини. Це в той час, коли на Заході давним-давно ухвалено закони, згідно з якими чоловікам надається відпустка по догляду за дитиною, а дружина без вагань розлучиться з чоловіком, який підняв на неї голос. Із іншого боку, не завжди «жертвою» в сім’ї стають представниці слабкої статі. Іноді трапляться і зворотні ситуації. Але якоїсь загальної форми поведінки для всіх не існує. Спробуйте поговорити зі своїми одруженими друзями. Частіше за все чоловік та дружина поза очі своєї половини будуть переконувати в тому, що головні в їх сім’ї саме вони. Рідше хтось із них зізнається у «перевазі» своєї другої половини чи повній рівності.
Зрештою, для тих, хто ще не визначився у своєму варіанті, пропонуємо кілька запитань для роздумів.
– Навіщо використовувати власний дім як військовий полігон, постійно доводячи саме свою правоту?
– Навіщо «воювати» одне з одним?
– Чому ваші стосунки називаються саме сім’єю, якщо їх можна було б назвати і грою, і театром військових дій…?
– І, нарешті, навіщо використовувати в своїх інтересах дітей?
Лариса Ткач, психолог:
– Я виступаю за паритет і рівноправ’я у сім’ї. Я вважаю, що ми маємо відходити від періодів патріархату чи матріархату, які були в історії. Зі своєї практики можу сказати, що подружжя, де спостерігається певна перевага чоловіка чи дружини, не можуть похвалитися особливим благополуччям. Як правило, це нещасливі сім’ї. Тому потрібно прагнути до певного рівня демократії, в тому числі в родинному колі. До того ж це має стосуватися не лише чоловіка та дружини, а й дитини. Вона є також особистістю, хоч поки що маленькою, і до її думки потрібно дослухатися.
Взагалі я раджу людям періодично влаштовувати сімейні зібрання, переговори, в яких мають брати участь усі, хто живе в домі. Якщо під одним дахом мешкають бабусі та дідусі, то це мають бути і вони. На таких зібраннях мають спільно та на рівних умовах вирішуватися всі проблеми, у них мають брати участь і діти. Адже вже доведено, що малюки з п’ятирічного віку можуть не лише адекватно сприймати ситуацію, а й іноді давати цілком логічні поради.
Словом, усі мають бути рівними. І на цей фактор рівності не повинні впливати інші, наприклад, фінансова сторона. У наш час уже цілком нормально, коли дружина заробляє більше за чоловіка і коли той замість неї перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною. Або ж коли жінка займається домом, то це не означає, що вона нічого не робить. Насправді це важка праця, яка просто не оплачується, і з цим також потрібно рахуватися. Але в будь-якому випадку має зберігатися рівноправ’я.
Дарина Мельник, ДивенСвіт
фінансово.
Щиро дякуємо!
