Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об'явлення Ісуса Христа (1 Петр 1, 6-7).
Смерть Ісуса Христа не усунула страждань; поки ми живемо на землі будемо досвідчувати їх. Однак надає їм спасенного значення: віруюча людина в стражданнях і випробуваннях вислужує для себе більшу славу. Всяка спокуса і всяке страждання є випробуванням нашої віри. Спокуса і страждання – це щось неприємне, те, чого ми зазвичай уникаємо. Ми також хочемо радше знати ніж вірити. Віра вимагає внутрішнього зусилля вірності і постійності. Саме віра є тим духовним трудом, який ми можемо скласти Богові в жертву. Господь допускає наші страждання, і спокусу, оскільки тільки так може зміцнити нас у вірі, і іншого шляху зростати у вірі немає, як тільки приймати випробування, що їх допускає Господь. Св. Апостол Петро порівнює очищення нашої душі в стражданнях і випробуваннях в вірі, до добре відомого процесу очищення золота від бруду і землі.
Віра для Бога це те, що Він найбільше в нас цінує, віра є вічною вартістю також для нас. Проте віра, як говорить автор послання до євреїв, – це є впевненість в тому, що не можемо побачити (пор. Євр 11, 1), а отже коли бачив, то віри вже немає, її заступає знання, а отже немає вже і заслуги. Тому власне Ісус говорить до Томи: ««Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували» (Йн 20, 29).
фінансово.
Щиро дякуємо!
