Чому існують страждання

Роздуми над Божим Словом на ІІ Великодню Неділю, рік А

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який зі свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, — для вас, котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час.
З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри — набагато ціннішої за золото, яке гине,хоч і випробовується у вогні, — виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю, досягаючи мети вашої віри — спасіння душ!  

Смерть Ісуса Христа не усунула страждань — поки ми живемо на землі будемо їх досвідчувати. Однак вона надає їм спасенного значення: віруюча людина в стражданнях і випробуваннях вислужує для себе більшу славу. Всяка спокуса і всяке страждання є випробуванням нашої віри. Спокуса і страждання — це щось неприємне, те, чого ми зазвичай уникаємо. Ми також хочемо радше знати ніж вірити. Віра вимагає внутрішнього зусилля вірності та постійності. Саме віра є тим духовним трудом, який ми можемо скласти Богові в жертву. Господь допускає наші страждання і спокуси, оскільки тільки так може зміцнити нас у вірі. І іншого шляху зростати у вірі немає, як тільки приймати випробування, що їх допускає Господь. Св. Апостол Петро порівнює очищення нашої душі в стражданнях і випробуваннях до добре відомого процесу очищення золота від бруду і землі.

Віра для Бога це те, що Він найбільше в нас цінує. Віра є вічною вартістю також і для нас. Проте віра, як говорить автор Послання до євреїв, — це є впевненість в тому, що не можемо побачити (пор. Євр 11, 1). Коли бачив, то віри вже немає — її заступає знання, а отже немає вже і заслуги. Тому власне Ісус говорить до Томи: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, які не бачили, а повірили!» (Йн 20, 29).