Роль держави у формуванні підходів для аналізу історичних подій має бути мінімальною. А надто в Україні, де зміна партій при владі призводить до перегляду всієї державної «політики пам’яті». Таку думку висловив завідувач кафедри нової та новітньої історії України Українського Католицького Університету Олександр Зайцев на «Історичній Правді».
За словами історика, основна засада досягнення національного консенсусу – це відкрите громадське обговорення, без спроб замовчування, без спроб нав’язати якусь офіційну чи іншу точку зору, повідомляє Прес-служба УКУ. «У такому обговоренні мають бути задіяні усі зацікавлені сторони чи навіть конкретні особи – історики, публіцисти, громадські діячі, котрі можуть висловити авторитетну думку з того чи іншого приводу. І тільки результатом такого відкритого громадського обговорення може бути якийсь національний консенсус стосовно національної історії».
Світовий досвід пропонує нам два можливих підходи до вирішення таких проблем. «Один – авторитарний підхід, – розповідає Олександр Зайцев. – Коли влада через освітню систему чи медіа, накидає суспільству прийнятну для неї самої концепцію національної історії, певну національну історичну міфологію. Другий підхід, характерний для демократичних країн, коли вироблення такого національного консенсусу формується в умовах повної свободи слова, дискусії, яка може тривати роками, навіть десятиліттями, але в результаті досягається певний рівень національного консенсусу».
На думку Олександра Зайцева, для України прийнятним є лише другий шлях. «Проте, на жаль, ми перебуваємо тільки на початку цього шляху, тому що є значні розбіжності у поглядах на національних героїв, на події, які є символічними для української історії. Відтак, такий консенсус доведеться дуже довго шукати. Дискусія повинна вестися між професіоналами-істориками, незалежно від їхньої національної приналежності».
Історик вважає нормальним явищем, коли існують різні погляди на історію, на одного і того ж історичного діяча. «Небезпечно, коли ці погляди політизуються і коли питання, скажімо, оцінки історичної ролі Степана Бандери, переростає у політичні баталії, які вже загрожують підірвати національну єдність».
Тому, слід уникати такого рівня конфліктів, коли історична дискусія переростає у щось на зразок політичного чи ідейного конфлікту. «Водночас, не потрібно боятися різних поглядів на тих чи інших історичних осіб. Особливо якщо це дискусія між професіоналами-істориками», – підсумував завідувач кафедри нової та новітньої історії України Українського Католицького Університету.
фінансово.
Щиро дякуємо!
