Уривки розмови під час презентації Інституту лідерства і управління УКУ
Інститут лідерства і управління УКУ, який вже успішно працює 8 років, переосмислив свою концепцію або як кажуть у сучасному світі провів ребрендинг, але якісний, а не фасадний, і по-новому презентував свої проекти і програми. На презентації програми мені запропонували візійну доповідь, яка б відповіла на запитання «Хто такий добрий лідер і що для нього потрібно».
Для початку подивіться ролик на youtube, який став візуальним натхненням для цієї доповіді
Добрий провідник бачить глибоко – не лише те, що видно на поверхні, але вміє побачити глибину людської дійсності. Це означає не лише вміння побачити проблеми, але потенціал. Важливо, щоб лідери були проактивними, динамічними, екстравертами. Однак, щоб справді вести людей, для яких мотивацією є не стільки висока зарплата, правила та порядок, а передусім авторитет, харизма, спільна мета, необхідно встановити спілкування на глибокому рівні, відчувати суть людського буття, яке обумовлює і працю, і поведінку людини.
Добрі провідники є добрими слухачами. Таким є Блаженніший Любомир Гузар – він слухає, дивиться глибоко і бачить не лише симптоми, а коріння проблем. Адже, бур’ян можна підстригти, але це марна праця, яка не йде в глибину, залишаючи коріння проблеми неторкнутим. Сьогодні потрібен провідник, який носить окуляри, що дозволяють бачити суть питання, що нуртує в думках, душах і серцях.
Добрий провідник не просто збирає інформацію. Слухати уважно та із співчуттям – це складна праця, на яку потрібно багато духовної та емоційної енергії. Проте саме це відкриває канали комунікації, бо, коли інші бачать вашу уважність, то вони відкриваються. Ніхто не відкриється, коли відчуває небезпеку, неприхильність чи байдужість від іншого Створення атмосфери, яка запрошує до спілкування – це духовний подвиг і праця.
Добрий провідник відповідально ставиться до іншого і не стане маніпулювати його відкритістю. У нашому суспільстві такий слухач, який проникливо зустрічає людей, не може не побачити глибоких проблем у комунікації і співпраці. Як керувати Львовом, який має багато історичних травм і сьогодні нагадує коктейль різних людей із змішаними ідентичностями та глибоко зранену довіру (недарма ж радянським мучеником був Павлик Морозов, який зрадив батька заради ідеалів партії)? Бізнес, будування громадянського суспільства, волонтерство – неможливі без довіри.
Добрий провідник бачить брак довіри і розуміє, що відбудова довіри є процесом, через який треба провести людей. Це довготривалий процес, який вимагає терплячості і вміння чекати. Подивімося який простір для розвитку та будування стосунків створила терплячість і вміння чекати Блаженнішого Любомира. Такий підхід Блаженнішого позитивно вплива на Церкву і на всіх українців та допоміг нам вийти іззахисної позиції переляканих людей.
Добрий провідник не перешкоджає іншим робити добрі речі – це людина, яка дає шанс на розвиток потенціалу інших. Людина, яка має пошану до гідності, краси, таланту інших, також може тонко відчувати проблему роздробленості, недовіри, маски, фасаду, захисного муру. Ці захисні стратегії або рефлекси найбільше проявляються в пострадянському суспільстві. Життя було небезпечним і такі рефлекси плекали різні системи, наші ЖЕКи, наші поліклініки. Система нас «підставляє» та нищить. Як можна їй повірити? Тому зараз дуже складно зробити більше, ніж 300 метрів трамвайної колії на вулиці Стуса у Львові. Нічого не робиться системно, бо люди відчувають своє безсилля перед системою.
Добрий провідник це бачить і допомагає людям робити крок вперед, формує мікросистеми, які творять довіру, де слова мають значення, де не треба ховатися. Нелегко бути провідником у пострадянській постмодерній Україні, бо процеси, що пов’язані з комунікацією і співпрацею глибоко порушені. Провідник сьогодні покликаний до духовної реконструкції цих найфундаментальніших речей.
о. Борис Ґудзяк, Zaxid.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
