Йти за Ісусом

Роздуми до Слова Божого на понеділок XIII звичайного тижня, рік І

Господь Ісус здійснював багато чудес на очах різних людей. Реакція на ці чудеса була різною: фарисеї і книжники намагались будь-яким чином зменшити значення цих чудес, у інших же людей це викликало почуття захоплення.

Є люди, які багато речей в своєму житті чинять під впливом емоцій. Треба зазначити, що ця постава дуже небезпечна для самої людини: людина, яка в своїх рішеннях занадто слухається почуттів, розбовтує човен свого життя аж врешті може його перевернути. Здається, що про таку людину і йдеться в цьому уривку Євангелія. Чоловік цей бачив чудеса, переживає момент захоплення і ентузіазму і в такому ентузіазмі говорить ці слова до Ісуса: «Учителю, куди б ти не пішов, я піду за Тобою» (Мт 8,19). Господь не відмовляє йому, але запрошує відкинути рожеві окуляри і подивитися об’єктивно на життя пов’язане з служінням Ісусові: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» (Лк 8, 20). Якщо хочеш йти за Христом треба підготуватися і до труднощів і до невдач.

Другий чоловік не може остаточно вирішити – чи йти за Ісусом, чи ні. Психологи називають такий стан проблемою вибору, зазначаючи, що довге перебування в такому стані вагання є шкідливим для людини. Є такі справи в нашому житті поміж яких треба вибрати: якщо йду за одним, то мушу відкинути друге. Такі вибори треба здійснювати не щодня, але якщо вони виникають, треба вирішувати все остаточно. Однак буває, що деякі люди не в стані щось відкинути, бояться ступити крок вперед, і як найдовше хочуть залишитися в стані вибору, займають позицію вимовок подібно до цього чоловіка: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого» (Мт 8, 21). Ісус Христос відразу розрубує «гордіїв вузол» відмовок: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих» (Мт 8, 22).

Щоправда, декому може здаватися такий вислів Ісуса Христа жорстоким. Проте Ісусу, як на мене, не йдеться тут про обов’язок похорону померлих, але про поставу невпевненості і нерішучості, невизначеності, яка уподібнює таку людину до померлої, нездатної до правдивого життя людини.

Коли сповідаю, то дуже часто зустрічаюсь з подібними випадками. Часто йдеться про якийсь тяжкий гріх, що часто повторюється у людини. І я говорю, що треба розірвати з поставою, яка призводить до цього гріха, тоді людина починає виправдовуватися, наводячи тисячі причин чому, наприклад, вона мусить обраховувати клієнтів в магазині чи, приміром, працювати в неділю. Такі люди мені насправді нагадують цього чоловіка з Євангелія, вони знаходяться наче в підвішеному стані бояться відкинуте те, до чого звикли та рішучо слідувати за Христом…