Йти за Ісусом

Роздуми над Словом Божим на понеділок XIII звичайного тижня, рік І

Господь Ісус здійснював багато чудес на очах різних людей. Реакція на ці чудеса була різною: фарисеї та книжники намагались будь-яким чином зменшити значення цих чудес, в інших же людей це викликало почуття захоплення.

Є люди, які багато речей у своєму житті чинять під впливом емоцій. Треба зазначити, що ця постава дуже небезпечна для самої людини: людина, яка у своїх рішеннях занадто слухається почуттів, розгойдує човен свого життя аж врешті може його перевернути. Здається, що про таку людину і йдеться в цьому уривку Євангелія. Цей чоловік, побачивши чудеса, переживає момент захоплення й ентузіазму і в такому ентузіазмі говорить Ісусу: «Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов» (Мт 8, 19). Господь не відмовляє йому, але запрошує відкинути рожеві окуляри та подивитися об’єктивно на життя пов’язане зі служінням Ісусові: «Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити» (Лк 8, 20). Якщо хочеш йти за Христом треба підготуватися і до труднощів і невдач.

Другий чоловік не може остаточно вирішити — чи йти за Ісусом, чи ні. Психологи називають такий стан проблемою вибору, зазначаючи, що довге перебування в такому стані вагання є шкідливим для людини. В нашому житті є такі справи між якими треба вибрати: якщо вибираю одне, то мушу відкинути друге. Такі вибори треба здійснювати не щодня, але якщо така необхідність виникає, треба вирішувати все остаточно. Однак буває, що деякі люди не в стані щось відкинути, бояться ступити крок вперед і хочуть як найдовше залишитися в стані вибору. Вони займають позицію відмовок подібно до чоловіка, котрий сказав Ісусові: «Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька» (Мт 8, 21). Ісус Христос відразу розрубує «гордіїв вузол» відмовок: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців» (Мт 8, 22).

Щоправда, декому такий вислів Ісуса Христа може здаватися жорстоким. Проте Ісус, як на мене, не має тут на увазі обов’язок похорону померлих, а поставу невпевненості та нерішучості, невизначеності, яка уподібнює таку людину до померлої, нездатної до правдивого життя людини.

Коли я сповідаю, то дуже часто зустрічаюсь з подібними випадками. Часто йдеться про якийсь тяжкий гріх, що часто повторюється у людини. І я говорю, що треба розірвати з поставою, яка призводить до цього гріха. Тоді людина починає виправдовуватися, наводячи тисячі причин чому, наприклад, вона мусить обраховувати клієнтів в магазині чи, приміром, працювати в неділю. Такі люди мені насправді нагадують цього чоловіка з Євангелія: вони знаходяться наче в підвішеному стані і бояться відкинуте те, до чого звикли, та рішучо слідувати за Христом…