Нещодавно, 8 серпня, молодь з різних куточків України сповнена сил, вражень, знань та наснаги, повернулася додому із спільного відпочинку РЧС, який тривав два тижні – з 24 липня по 07 серпня.
Реколекції відбувались в двох місцях: одна група, як і минулого року, за підтримки Католицького Медіа-Центру відпочивала в с. Углове, біля Бахчисараю, а друга з 24 по 30 липня разом із координатором руху с. Ліліаною Буляндою проводила реколекції в м. Євпаторія.
Розповім детальніше про те, як тривали реколекції в Угловому.
Ми жили ці два тижні великою міжрегіональною, міжконфесійною та різновіковою дружньою родиною.
З’їхалася молодь зі стількох куточків України що, коли нас питали звідки приїхала група, ми ніяк не могли окреслити регіон, тому починали перераховувати довгий список областей: Івано-Франківска, Львівська, Хмельницька, Житомирська, Київська, Вінницька…
Серед учасників була як 15-річна молодь, так і тих, кому вже було 30.
Досить цікавим було конфесійне забарвлення учасників: римо- та греко-католики, православні та дівчина-протестантка. Було цікаво навзаєм збагачуватися традиціями східного та західного обрядів, світоглядом, тощо. Скажу чесно, ми були однією спільнотою, разом молилися як східним, так і західним варіантом, спільно брали участь в Службі Божій західного обряду. Тільки по приїзді додому усвідомила, що Господь зробив з нас, таких незнайомих один одному на початку, маленьку спільноту єдності. Бо ніхто не акцентував уваги на тому, як ти хрестишся, а лише на особі друга, який живе поруч тебе, з яким ти разом готуєш обід, плаваєш в морі, чи слухаєш конференцію.
Особливістю цих реколекцій було те, що ми, молодь, все робили самі, від організації маршруту, купівлі квитків, підготовки конференцій, молитви, до готування їжі, прибирання і т. д., і були на одному рівні. Майже кожен був відповідальний за щось. Тому відпочинок вийшов активним.
Щодня ми збиралися разом на ранкові та вечірні молитви, які проводили Оленка та музичний аніматор Лола, та на Коронку до Божого Милосердя. Щодня ми разом слухали конференції на тему чистоти спілкування хлопця/дівчини, покликання людини та, говорили про те, як допомагати порадами знайомим, які стоять перед питанням аборту, використання контрацепції, шлюбу «на віру».
Також запам’ятаються суботні Годинки на честь Непорочного Зачаття Діви Марії на карематах в холодочку ліщини, вечірня Хресна Дорога зі свічками, під час якої ми молились, піднімаючись пагорбом села Углового, щоденна Служба Божа, яку відправляли о. Тарас з Макіївки та о. Андрій, який провадив реколекції руху Назаретянських Родин по сусідству з нами, можливість таїнства покаяння та адорації Пресвятих Тайн.
Ми заприятелювали з назаретанами та ходили один до одного в гості на конференції та спільно адорували Живого Бога в Пресвятих Дарах. Отець Андрій люб’язно відправив урочисту Службу в четвер, 04 серпня, на якій всі наявні учасники РЧС відновлювали обітниці чистоти, а нові – її урочисто складали.
Увечері нас збирала Лола з гітарою та головний тамада Ліля. Хлопці на чолі з Антоном готували справжні шашлики. Ми до ночі танцювали, грали в ігри та милувалися заходом сонця, чи просто співали українських пісень.
Всі ми зібралися молоді та непосидющі, тому більше 3-х днів на одному місці не могли залишатися. За час відпочинку відвідали Ханський палац та старовинне печерне місто караїмів, печерний монастир в Бахчисараї, панораму облоги Севастополя, старовинне місто Херсонес, затишні скверики Сімферополя, побували на Месі в квартирах-капличках Севастополя та Сімферополя, молячись разом із парафіянами за повернення їм храмів.
Надзвичайно багатим на враження були 3 дні в Ялті. Нас гостинно прийняли отці-домініканці, за що їм велика подяка. Служба Божа під супровід органу в один день, і духової музики в інший, щоденні вечірні органні концерти в храмі, які звучали у виконанні дівчат – скрипальок, дідуся-кобзаря та виставки живопису на набережній, денні екскурсії околицями Ялти – ще більше розкривали нам безмежного Бога в мистецтві, в природі. Вдихаючи морське повітря, стоячи над скелистою прірвою за перилами Ластівчиного гнізда, милуючись деревами-велетнями парку біля Воронцовського палацу, архітектурою Лівадії та Масандри, захоплювалися мудрістю Господа, який створив таку красу природи, який надихнув людину на зведення такої захоплюючої архітектури.
Цього року, як ніколи, 27 учасників відпочинку стали між собою ніби рідні брати та сестри. Така маленька спільнота, як у перших християн, коли все у нас було спільне.
Ми щиро вдячні Богу за реколекції, оскільки через них кожному з нас Господь сказав щось дуже важливе, кожному своє…
фінансово.
Щиро дякуємо!
