Роздуми до Слова Божого на суботу ХХІІІ звичайного тижня
Вода – це підступна стихія. Про це добре знають мешканці сіл і містечок, де бувають повені. Річка або гірський потік, який може здаватися спокійним, навіть непомітним, дуже швидко може перетворитися в руйнівну стихію, що легко і швидко усуває перешкоди, які стоять на його шляху: мости і будинки, автомобілі й дерева. Можливо, тому в Біблії бурхливі води ототожнюються з силами зла.
У своєму житті ми будуємо не тільки своє помешкання чи будинок, у якому будемо жити ми чи наша родина: ми будуємо своє майбутнє життя, формуємо свою душу. Напевно що не робимо це з каміння чи цементу, але використовуємо для цього Божу благодать, а інженерним планом є наші моральні принципи. І перевіряється ця будівля не стихійними лихами, а життєвими випробуваннями: тими повенями і зливами, які час від часу трапляються в нашому житті. У важких умовах все може бути не так, як воно здавалось у спокійному житті, бо так само, коли дивимось на будинок, ми не відразу можемо сказати, чи він має тривалий і глибокий фундамент; подібно й коли дивимось на людину, тобачимо лише те, що назовні, серця ж її не бачимо. Випробування, проявляють чим жила ця людина ціле своє життя: чи вона була боягузом і добре приховувала свою лякливість за різними масками; або ж навпаки, в повсякденному житті – це сіра мишка, а коли випали на її долю тяжкі випробування, неочікувано для інших проявляє надзвичайну великодушність і любов до ближніх та до ворогів. Часом ми самі не можемо до кінця знати, що є в нашому серці. Богослови кажуть, що випробування Авраама, коли Господь наказав йому принести в жертву свого сина Ісака (див. Буття 22, 1-17) було потрібне передусім самому Авраамові, щоб він упевнився в тому, наскільки він вірний Богові, бо Господь і без цього знав серце Авраама. Але Авраам усе своє життя йшов до цього випробування, його душа формувалась кожним окремим вибором його життя. І з кожним вибором, зробленим на користь віри, його душа ставала дедалі стійкішою у вірі. Подібно і віруючі щодня стикаються з незначними випробуваннями віри: як учинити — чи так, щоб було вигідно і добре мені, чи по совісті, навіть всупереч своєї користі. Такі маленькі вибори, що втілені в життя, наче цеглини, формують нашу віру. Часом ми робимо злі вибори, але це не страшно, коли фундаментом свого морального життя ми поклали вірність і слухняність Богові, навіть всупереч власній вигоді. Біда є тоді, коли людина базує своє життя на задоволенні своїх потреб. Саме про це і говорить Ісус Христос: «Кожний, хто приходить до Мене, слухає Мої слова й виконує їх, — покажу вам, на кого він схожий. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика» (Лк 6, 47-49).
Найбільшим випробуванням нашого життя є смерть. Наша смерть підсумовує все наше «будівництво» і відкриває нам самим істинну вартість наших вчинків. Показує, чи ми насправді будували з Христом, чи повторювали без сенсу: «Господи, Господи!», а жодного доброго вчинку не зробили.
фінансово.
Щиро дякуємо!
