Малий путівник по сповіді

Чи сповідь є необхідною?
Як влаштована «Божа рахівниця»?
Від чого залежить добра сповідь?
Як не треба сповідатись?
Як сповідь оздоровлює?

Автор, отець Себастьян Нєзнай, щиро запрошує читачів до роздумів над таїнством Божого милосердя – над сповіддю. Ця книжечка для тих, хто бажає більше довідатися про сповідь, а також духовно вдосконалитися у таїнстві покаяння.

Автор: Себастьян Нєзнай

Видавництво: Свічадо

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;

2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;

3. На сайті «Свічадо».


4. За телефоном (032)235-73-16;

5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.

Уривок із книжки « Малий путівник по сповіді»

…Запитаймо:

– священика: Скільки разів у році він сповідається?

– Бога: Коли Він втратить терпеливість?

– людей у черзі до сповіді: «За чим» вони стоять?

– сповідальницю: Що вона думає про все це ?

Переконаний, що відповіді не будуть банальними. Адже це таїнство визнаного гріха; це таїнство сердечної зустрічі з Отцем, таїнство прощання зі «старою людиною». І про це, властиво, не завжди легко говорити.

Прошу, зрозумій: я також грішу. І теж сповідаюсь. Спробуй разом зі мною пошукати нових стежин до старих сповідальниць. Я впевнений, що нам це вдасться!

….Ми не знаємо, хто кого вперше висповідав. Гріхи заполонили світ майже від самого його початку. Чи були якісь свідки? Тих, хто бажав би вислуховувати проблеми, ніколи не було багато. Зрештою, це не є ані приємним, ані цікавим: просто – гріх. А з його відпущенням чи розв’язанням ще тяжче. Хто ж сам віднайдеться? Бог сам мусив діяти.

Початки «гріховної стежини» простежуються від Адама. У «Книзі Буття» можеш прочитати два описи сотворення світу: про стан щастя і про гріх:

Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: «Де ти?» Той відповів: «Я чув Твою луну в саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався» (Бут. 3, 8-10).

Так розпочалась «перша сповідь». Потім Бог «висповідав» Єву. Із змієм-спокусником Бог не розмовляв. Мабуть, уявляєш собі сумне закінчення тієї сцени – вигнання із раю…? Так, але це власне до змія Бог промовив слова, що стали для нас повними надії:

«Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3, 15).

Тисячі літ очікувано на правдивого потомка Єви. Щойно Він повинен був «розчавити голову» змієві, дияволу – причині гріха.

Повір мені, мудреці й царі бажали дожити до часів Ісуса. Пригнічений провиною Давид та упокорений слабкістю Мойсей очікували цього часу. Живемо й ми з тобою в тих часах. Наші проблеми – також! На власні очі можеш бачити поразку старозавітного змія. Ісус пробачає гріхи! Але:

«Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» (Лк. 5, 21). Я – ні. Це може лише Бог. Ісус добре пізнав смак буття людиною. Водночас мав у собі гідність правдивого Божого Сина – «смак» Бога! Лише Ісус міг на землі «вигадати» сповідь і відпущення гріхів. Ніхто інший.

Сповідь – це дар Воскреслого Христа. Вона має у собі мир. Отже, приходить Господній учень, що має у собі Святого Духа, і відпускає мені гріхи. Виявляється, це так просто.