Покарання в Церкві та їх мета
Фото Олени Качуровської
Представляємо запис програми «Ніч з Никодимом», яка виходить у прямому ефірі «Радіо Марія» щоп’ятниці о 21.00.
Тема нової програми – Чи бувають у Церкві покарання? Як їхня мета? Що таке анафема?
Численні випадки використання чину анафеми відомі як в українській, так і в російській історії. Московський митрополит Фотій піддав анафемі київського митрополита Григорія Цамблака, обраного 1415 всупереч волі константинопольського патріарха Євтимія. Московський патріарх Йоасаф II на Московському церковному соборі 1667 наклав анафему на старообрядців. Протягом XVII—XVIII століть у Росії церковно-соборному вирішенню чину анафеми фактично відводиться тільки виконавча функція політичних рішень світської влади. Так, анафемі з політичних мотивів були піддані відомі ватажки селянських і козацьких рухів Іван Болотніков, Степан Разін та Омелян Пугачов. 1708—09 церковні ієрархи на вимогу Петра I наклали анафему на гетьмана Івана Мазепу. 1901 року Синод наклав анафему і відлучив від Церкви відомого російського письменника Льва Толстого. У двадцятому столітті практика анафем тривала. У 1997 році за поданням єпископату Української православної церкви, Архієрейський Собор Російської православної церкви видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено в 1992) за «розкольницьку діяльність». Апеляцію Філарета Вселенський Патріархат та інші помісні Церкви не розглянули, визнавши таким чином акт відлучення (анафему). Слід зазначити, що у 1992 році митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор Української Православної Церкви (за його відсутності) змістив з посади і обрав нового предстоятеля — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (Росія). Філарет не визнав цього рішення і утворив Українську Православну Церкву — Київський патріархат, за що і був підданий анафемі.
Про все це у програмі «Ніч з Никодимом» на «Радіо Марія» розмовляють о. Олексій Самсонов та о. Юрій Сема.
Довідка
Анафема, анатема з грец. – проклятий, відлучений, вигнаний) — у християнстві відлучення від Церкви єретиків або непокаянних грішників з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451. Право проголошувати анафему мають виключно церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності. Однак на практиці чин анафеми часто застосовувався церковною владою під тиском влади світської з метою дискредитації політичних та ідейних супротивників, під час церковних розколів тощо. 1054 після поділу християнських церков на Східну та Західну (православ’я і католицизм), римський Папа Лев IX та константинопольський патріарх Керулларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1964 під час першої зустрічі в Єрусалимі Папи Павла VI і константинопольського патріарха Афінагора.