Диякон

Диякон —  перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Православної, Католицької, Англіканської і Протестантських Церков. Уперше згадуються в Святому Письмі в книзі Діянь святих апостолів: “Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити.  Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.»  Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії,  і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки” (Ді 6, 1-6). 
Диякони не можуть самостійно відправляти св. Месу, вони прислуговують єпископам і пресвітерам при вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Диякон може також уділяти Таїнство Хрещення. 
В Римо-Католицькій Церкві диякони в більшості це семінаристи, які прийняли дияконське рукоположення і які згодом приймають пресвітерське. Однак в деяких країнах за рішенням Конференції єпископів,  існує інститут постійних дияконів, тобто дияконів, які не стають пресвітерами.