Синедріон (івр. סנהדרין, Санхедрі́н; грец. συνέδριον, букв. «спільне засідання») — найвища юдейська релігійна та політична інстанція, яка об’єднувала у собі законодавчу та судову владу. Перша історична згадка про Синедріон подана Йосифом Флавієм. Серед 71 члена великого синедріону були священики, старійшини та вчителі закону. Головував на синедріоні первосвященик.Засідав синедріон у Єрусалимі, під час римського загарбання Юдеї користувався значним впливом та автономією, однакне міг без згоди римського намісника винести вирок смертної кари.
У Новому Заповіті знаходимо згадку про Синедріон 22 рази. Саме цей орган засудив Ісуса Христа до смерті, а оскільки не міг своєю владою виконати смертну кару, це рішення було передано на затвердження римському наміснику Понтію Пилату.
Синедріон був розпущений у 429 р. імператором Феодосієм ІІ.