Хасидизм — (від івр. חסידות, хасідут — побожний, благочестивий; прибічник, послідовник) — містичне відгалуження юдаїзму, що виникло серед сільського населення Волині та Поділля, та швидко поширилося Східною Європою. Нині більшість його прибічників проживають у США, Ізраїлі та Британії. Засновником хасидизму вважається Ізраїль бен Еліезер, Баал Шем Тов. Вчення хасидизму наголошує на Господній іманентності у Всесвіті, необхідності вірувати та бути з Ним у всі часи, відданості в релігійній практиці та духовному вимірі тілесності й приземлених дій. Хасидистаерджують, що людина повинна прагнути до повного злиття з Богом не шляхом поглиблення у “священні книги”, а щирою молитвою та благочестям. Цадики (святі, проповідники) як посередники між віруючими та Богом відігравали велику роль у первісному хасидизмі.