Пам’ятаєте, чим характеризувався Львівський залізничний вокзал середини й кінця дев’яностих? Що там було такого особливого? Для мене тодішнім невід’ємним атрибутом цього осередку Укрзалізниці була величезна кількість Свідків Єгови. Численні, старші й не дуже, переважно жіночки, з напоказ ношеними брошурками і класичними вже питаннями про ім’я Бога, про Хрест, про правдиву віру тощо. (Вони могли б рекомендувати себе візитівкою якщо вже не міста, то принаймні вокзалу. Може, тому їх зараз там майже не видно? Коли точно сталося пригашення їхньої активності, важко сказати; але на сьогоднішній день різниця помітна.)
Що мене наштовхнуло на ці спогади і навіщо я все це розповідаю? Так ось. На початку минулого року мені довелося декілька годин у місті Лева чекати на поїзд до – як висловлюються подільські діячі культури – міста над Бугом :). Знайшовши місце в залі очікувань, я відкрив бревіарій… За декілька хвилин до того само приміщення зайшов молодий, худорлявий чоловік із чорним пакетом і, повільно проходжуючись повз ряди, гучним голосом демонстративно пропонував очікуючим поговорити про Бога. Охочих поспілкуватися не знаходилось. Він врешті порівнявся зі мною і, впіймавши мій погляд, надмірно голосно запитав те саме. Я погодився поговорити, й ми познайомились. Виявилося, він був не Свідком Єгови, а членом однієї з протестантських спільнот. Розмова почалася з його питань і тверджень про віру: що віра є запорукою спасіння, бо так подає Святе Письмо.
Ну, звичайно ж! Як же ж інакше!? Віра є запорукою спасіння! Які сумніви? Тоді я запитав, як він розуміє віру? Чи це часом для нього не просто інформація, яку поки неможливо перевірити? І чому він так переконаний у вірогідності Біблії? Бо ж мало хто що може написати (якщо ми вже такі послідовні та прискіпливі). Подумаєш! Хто й коли визначав канонічність книг? Що з апокрифами? Як із цим розібратись?
Одним словом, під схвальні підтакування довколишніх, скажемо так, громадян, які зацікавлено спостерігали за дискусією, мені вдалося ввести співрозмовника в теми, у яких він орієнтувався слабенько, а тому виглядав щораз більше заклопотаним.
І я спершу був задоволений, що моє – ще й таке слушне – брало гору. Оточуючі пожвавішали, почали де треба й не треба вставляти своїх п’ять копійок, додавати щось богомільне, махаючи руками. Потім з’явився характерного вигляду огрядний чоловік із довгою чорною бородою, волоссям, зібраним у хвостик, і, багаторазово осіняючи себе хресним знаменням, почав – так я зрозумів – рятувати всіх нас від шкідливого впливу невластивого вчення. «Тихо! Тихо!» – басовитим голосом заспокоював він навколишніх. «Володю! Дивись сюди, Володю! Поговори зі мною! Зі мною поговори, Володю!» Володя – так звали мого співрозмовника – ще щось говорячи про освячення душі, а не каміння, й позираючи на мене, став задкувати, а потім, повільно розвернувшись, пішов у ряди і вийшов із зали. Ті, хто залишився, були явно задоволені… У мене ж від цієї ситуації залишився незрозумілий присмак…
Декілька місяців по тому я знову сидів у залі очікування львівського вокзалу. Знову молився бревіарієм. І… знову до приміщення увійшов Володя. І так само почав пропонувати бажаючим поговорити про Бога. Якась жіночка коло мене на його вигляд буркнула щось типу: «О, знову ці…» На що я мимоволі відповів, що це… мужня людина. Згадав нашу попередню розмову і реакцію людей. Дивився, як Володя знову йде і говорить про Бога… Через декілька метрів він помітив мене і приязно привітався, потиснувши руку. Моя сусідка була шокована. Вона подумала, що я теж із «тих» :). «Ще при нагоді поговоримо, так?» – «Так», – відказав я, і Володя пішов далі.
І тоді я ще раз згадав попередню зустріч, і зрозумів, що закінчилась вона досить сумно. Принаймні тому, що я міг би бути на місці Володі. І чи вистачило б мені взагалі відваги зайняти його місце? Я ж також посланий проголошувати Добру Новину всім, кого зустріну, а не тільки тим, хто в церкві й хоче слухати… Тобто: я б так зміг?
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
