«Якщо б я була священиком, я би ґрунтовно вивчила єврейську і грецьку мову, щоб пізнати думку Бога такою, якою Він її схотів виразити в нашій людській мові» (св. Тереза з Лізьє)
Євангеліє на XXІ звичайну неділю, рік Б
Початковий спів: Κύριε, ἐλείσον! – Господи, помилуй! – спів, що визнає Ісуса Господом,
Господом милосердя, над нами, грішниками (виконавець – Divna Ljubojevic).
Йн 6,54.60-69
51 Ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος ὁ ζῶν ὁ ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καταβάς· ἐάν τις φάγῃ ἐκ τούτου τοῦ
ἄρτου ζήσει εἰς τὸν αἰώνα, καὶ ὁ ἄρτος δὲ ὃν ἐγὼ δώσω ἡ σάρξ μού ἐστιν ὑπὲρ τῆς
τοῦ κόσμου ζωῆς.
60 Πολλοὶ οὖν ἀκούσαντες ἐκ τῶν μαθητῶν αὐτοῦ εἶπαν· σκληρός ἐστιν ὁ λόγος
οὗτος· τίς δύναται αὐτοῦ ἀκούειν; 61 εἰδὼς δὲ ὁ Ἰησοῦς ἐν ἑαυτῷ ὅτι γογγύζουσιν
περὶ τούτου οἱ μαθηταὶ αὐτοῦ εἶπεν αὐτοῖς· τοῦτο ὑμᾶς σκανδαλίζει; 62 ἐὰν οὖν
θεωρῆτε τὸν υἱὸν τοῦ ἀνθρώπου ἀναβαίνοντα ὅπου ἦν τὸ πρότερον; 63 τὸ πνεῦμά
ἐστιν τὸ ζῳοποιοῦν, ἡ σὰρξ οὐκ ὠφελεῖ οὐδέν· τὰ ῥήματα ἃ ἐγὼ λελάληκα ὑμῖν
πνεῦμά ἐστιν καὶ ζωή ἐστιν. 64 ἀλλ εἰσὶν ἐξ ὑμῶν τινες οἱ οὐ πιστεύουσιν. ᾒδει γὰρ
ἐξ ἀρχῆς ὁ Ἰησοῦς τίνες εἰσὶν οἱ μὴ πιστεύοντες καὶ τίς ἐστιν ὁ παραδώσων αὐτόν.
65 καὶ ἔλεγεν· διὰ τοῦτο εἴρηκα ὑμῖν ὅτι οὐδεὶς δύναται ἐλθεῖν πρός με ἐὰν μὴ ᾖ
δεδομένον αὐτῷ ἐκ τοῦ πατρός.
66 Ἐκ τούτου πολλοὶ ἐκ τῶν μαθητῶν αὐτοῦ ἀπῆλθον εἰς τὰ ὀπίσω καὶ ουκέτι μετ
αὐτοῦ περιεπάτουν. 67 εἶπεν οὖν ὁ Ἰησοῦς τοῖς δώδεκα· μὴ καὶ ὑμεῖς θέλετε
ὑπάγειν; 68 ἀπεκρίθη αὐτῷ Σίμων Πέτρος· κύριε, πρὸς τίνα ἀπελευσόμεθα; ῥήματα
ζωῆς αἰωνίου ἔχεις, 69 καὶ ἡμεῖς πεπιστεύκαμεν καὶ ἐγνώκαμεν ὅτι σὺ εἶ ὁ ἅγιος τοῦ
θεοῦ.
Що цікавого в тексті:
1. εἰμί (51), εἶ (69), ἐστίν (51, 60, 63), εἰσίν (64), ᾖ (65)
✓Дієслово “бути”. – Повторимо відміну нерегулярного дієслова “бути” в indicativus praesentis
activi: Singularis: 1. εἰμί (я є) 2. εἶ (ти є), 3. ἐστί[ν] (він, вона, воно є) Pluralis: 1. ἐσμήν (ми є) 2.
ἐστέ (ви є) 3. εἰσί[ν] (вони є). Більшість цих форм зустрічаємо сьогодні в нашому тексті.
Також зазначимо, що в нашому тексті є ще одна форма дієслова “бути”: це ᾖ – форма
кон’юнктива, яка разом з participium δεδομένον входить у склад перифрастичної конструкції:
ᾖ δεδομένον, було би дане.
2. ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος (51), ὁ ἄρτος ἡ σάρξ μού ἐστιν (51), τὰ ῥήματα πνεῦμά ἐστιν
καὶ ζωή ἐστιν (63) – σκληρός ἐστιν ὁ λόγος (60), σὺ εἶ ὁ ἅγιος τοῦ θεοῦ (69) – τὸ
πνεῦμά ἐστιν τὸ ζῳοποιοῦν (63), τίνες εἰσὶν οἱ μὴ πιστεύοντες (64), τίς ἐστιν ὁ
παραδώσων αὐτόν (64)
✓Іменний (=недієслівний) присудок. Зазвичай у реченнях завдання присудку виконують
дієслова. Проте існують також такі конструкції, в яких функцію присудка виконують
іменники, прикметники або дієприкметники. В таких конструкціях підмет і присудок часто
сполучається за допомогою дієслова-зв’язки “бути”. У нашому тексті є досить багато таких
конструкцій з іменним присудком. Ось речення, де присудком є іменник: ἐγώ εἰμι ὁ ἄρτος, я –
(є) хліб (51), ὁ ἄρτος ἡ σάρξ μού ἐστιν, хліб – (є) плоть моя (51), τὰ ῥήματα πνεῦμά ἐστιν καὶ
ζωή ἐστιν, сказане є духом і життям (63). Зверніть увагу, що і підмет і присудок стоять тут у
називному відмінку. В українському перекладі ми зазвичай пропускаємо дієслово-зв’язку
“бути”. В ролі іменного присудка може виступати також прикметник: σκληρός ἐστιν ὁ λόγος,
тверде є слово (60), σὺ εἶ ὁ ἅγιος τοῦ θεοῦ, ти – (є) Святий Бога (69), а також дієприкметник:
τίνες εἰσὶν οἱ μὴ πιστεύοντες, деякі є невіруючими (64), τίς ἐστιν ὁ παραδώσων αὐτόν, хто є
зраджуючим його (64). І ще одне, нерідко у таких конструкціях іменний присудок йде без
артикля (у нашому тексті це видно у 60 і 63 вірші)
3. λέγω – ἔλεγεν (65), εἶπεν (61), εἴρηκα (65)
✓Дієслово λέγω. Дієслово λέγω, кажу, є характерне тим, що має декілька дієслівних основ,
які значно відрізняються одна від одної: λεγ-, ἐπ-, ἐρ-, ῥε-. Більшість з цих основ ми
зустрічаємо в нашому тексті: від λεγ- утворена форма: ἔλεγεν, казав (імперфект); від ἐπ-
утворена форма: εἶπεν, сказав (аорист); від ἐρ- утворена форма: εἴρηκα, я сказав (перфект).
Дієслова:
ἀκούω – чую / ἀκούσαντες / ἀκούειν
δύναμαι – можу / δύναται
γογγύζω – нарікаю / γογγύζουσιν
σκανδαλίζω – спокушаюсь / σκανδαλίζει
θεωρέω – бачу / θεωρῆτε
ἀναβαίνω – йду вгору / ἀναβαίνοντα
ζῳοποιέω – роблю живим, животворю / ζῳοποιοῦν
ὠφελέω – бути придатним / ὠφελεῖ
πιστεύω – вірую / πιστεύουσιν / πιστεύοντες / πεπιστεύκαμεν
παραδίδωμι – передаю, зраджую / παραδώσων
δίδωμι – даю / δεδομένον
περιπατέω – ходжу / περιεπάτουν
ἀπέρχομαι – відходжу / ἀπῆλθον / ἀπελευσόμεθα
ὑπάγω – йду / ὑπάγειν
γινώσκω – знаю / ἐγνώκαμεν
Інші частини мови:
σκληρός – твердий
ἅγιος – святий
μαθητής, ὁ – учень
πνεῦμα, τό – дух
σάρξ, ἡ – плоть
ῥήμα, τό – слово (сказане)
ζωή, ἡ – життя
ἀρχή, ἡ – початок
οὐδείς – ніхто
ὀπίσω – за
ουκέτι – вже не
Звороти:
σκληρός ἐστιν ὁ λόγος οὗτος – твердим є це слово
τὸ πνεῦμά ἐστιν τὸ ζῳοποιοῦν, ἡ σὰρξ οὐκ ὠφελεῖ οὐδέν – дух є животворним, плоть
ні до чого не придатна
μὴ καὶ ὑμεῖς θέλετε ὑπάγειν; – чи і ви не хочете йти?
κύριε, πρὸς τίνα ἀπελευσόμεθα; – Господи, до кого відійдемо?
ῥήματα ζωῆς αἰωνίου ἔχεις – слова життя вічного ти маєш
σὺ εἶ ὁ ἅγιος τοῦ θεοῦ – ти – Святий Бога.