Культура

7 найдивовижніших покинутих церков

30 Листопада 2012, 17:53 3275

Для когось покинуті церкви є символом послаблення віри на тлі сучасної епохи. Проте цьому явищу є набагато простіше пояснення: люди можуть переїжджати — а церкви не такі рухливі. І хоча парафіяни й залишили їх, ці 7 дивовижних церков стоять як свідчення сили віри та будівельних умінь самовідданих майстрів.

Августиніанська церква Пресвятої Діви Марії розради у Вільнюсі (Литва)

Розквіт шестиповерхової Церкви Пресвятої Діви Марії розради у Вільнюсі (Литва) припав на той час, коли Польсько-Литовська держава була однією з найбільших та найбагатолюдніших європейських країн. Тим не менш, для Вільнюса настали важкі часи, а період між 1710 і 1711 роками, коли місто втратило майже половину населення через спалах бубонної чуми, був особливо болісним.

Подібно до більшості великих церков та кафедральних соборів, Церква Пресвятої Діви Марії розради була побудована, щоб стояти і стояти, що вона, власне, і робила — через війни, епідемії чуми, епоху комунізма та багато чого іншого. Кущі та дерева, що пустили корені на даху нижнього поверху, вказують на те, що на старій дамі ще є трішки життя, навіть можна сказати, що воно є в ній.

Пресвітеріанська церква на Вудворд-авеню в Детройті (штат Мічіган, США)

Пресвітеріанська церква на Вудворд-авеню розташована в місті Детройт (штат Мічиган, ), на Вудворд-авеню, 8501. Збудована в 1911 році в неоготичному стилі архітектором Сідні Бейджлі. У 1982 році будівля була внесена до Національного реєстру історичних місць.

Відома як «Свята Звивистість» через ефектний вигин верхнього дерев’яного балкону, пресвітеріанська церква була освячена в червні 1911 року після майже трьох років будівництва.

Церква виконана в стилі англійської готики, облицьована грубим каменем та оздоблена контрастним вапняком. Її довжина складає 184 фути, а ширина — 104 фути. Фасад храму може похвалитися масивним входом з різьбленого каменю та візерунчастим вітражем угорі, а дві квадратні вежі примикають до центрального входу. В гостроверхих трансептах візерунчасті вікна займають усю висоту. До заднього фасаду примикає двоповерхове освітнє крило, побудоване одночасно з основною церковною будівлею.

«Ця розкішна будівля… є однією з найгарніших церков країни», — було написано в Detroit Times 10 червня 1911 року.

Всередині 50-х років минулого століття кількість парафіян різко зменшилася, а вслід за расовими заворушеннями 1967 року – раптово збільшилася.

Після невдалого вискористання храму в якості Абіссінської міжконфесійної церкви, будівля разом з усім майном була продана новим господарям, які не захотіли платити за її ремонт.

До весни 2010 року пресвітеріанська церква на Вудворд-авеню була покинутою та почала занепадати.

У 2010 році церкву придбала група осіб, які хотіли перетворити її на притулок для бідних, проте ця ідея наразі не була втілена.

Церква Сан-Хуан Парангарікутіро, Мексика

Ця церква — єдина будівля, яка залишилась від селища Сан-Хуан Парангарікутіро, розташованого в мексиканському штаті Мічоакан. Що ж сталося? Не так давно, в 1943 році на фермерському кукурудзяному полі став підійматись вулкан Парікутін. Наступним виверженням він поховав під лавою та попелом два селища, в тому числі і Сан-Хуан Парангарікутіро.

Залишки Церкви Сан-Хуан Парангарікутіро постають із іще теплої лави, виверженої вулканом Парікутін. Вулкан викинув хвилі розплавленої лави, які проламали стіни церковного цвинтаря та швидко заполонили більшу частину вікового собору Сан-Хуан Парангарікутіро.

Церква Сан-Хуан — тепер покинута руїна посеред пустоти. Під час виверження лава стікала навколо храму і в його середину та покрила 3/4 містечка. Просто під церквою старі будинки та будівлі все ще поховані під камінням.

З-під затверділої лави до 40 футів завтовшки залишається видимою тільки одна башта, частини підпірних стін та так званий «Вівтар де лос Мілагрос». Церква та вівтар популярні серед туристів, оскільки залиття лавою лише частини вівтаря було просто надприродним явищем.

Церква Agnus Dei (Божого Агнця), Бельгія

 

Agnus Dei — це поєднання церкви та будинку пристарілих, покинуті в 2005 році після руйнівної пожежі. В центрі вбивчого полум’я опинилося, головним чином, житлове крило, залишаючи святиню порівняно неушкодженою.

Більший вогонь міг вибити або розплавити (або те й інше) вишукані вітражі — проте, здається, вони чудово вижили. Відносна ізольованість будівель допомагає тримати вандалів та графіті-«художників» на відстані, ось чому про точне місцезнаходження Agnus Dei в цій публікації нічого не сказано.

Каплиця Коттаму, Йоркшир (Великобританія)

Червоноцегляна Каплиця Коттаму (або Церква Святої Трійці) датується 1890 роком, хоча виглядає набагато старішою. Напівзруйнована церква – це всі залишки селища, яке стояло на цьому місці близько 1000 років. У 30-х роках минулого сторіччя служби в каплиці проводилися щорічно в пору збору врожаю, проте з того часу будівля залишається безлюдною та бездоглядною.

Каплицю Коттаму збирались знести в 1990 році, але завдяки зусиллям Артура Мейсона з релігійного братства Коттаму представники комісії були змушені покинути конструкцію на місці в такому стані, як вона була. Сьогодні каплиця є популярною зупинкою піших туристів в Йоркширі й знахідкою для фотографів, об’єднуючи в типовому англійському стилі вплив сили часу та тему скотарства.

Церква методистів в місті Боді (Каліфорнія, США)

Маленька церква методистів в місті Боді, яке в 1961 році було визнане національною пам’яткою історичного значення, а роком пізніше — національним історичним парком, залишається в стадії «законсервованого розпаду».

Як і більшість місцевих будівель, церква була зроблена з дерева, яке збереглося на диво добре в засушливому кліматі з висотою над рівнем моря — 2554 метрів, на кордоні штатів Каліфорнія та Невада.

Боді – місто золотовидобувачів – пережило бум  уі ХІХ столітті. У 1876 році Standard Company знайшла рентабельне родовище золотоносної руди, через яке Боді з ізольованого табору золотошукачів у складі кількох старателів та співробітників компанії перетворилось на бумтаун Дикого Заходу. У 1879 році населення Боді складало близько 5000-7000 осіб  і в місті налічувалось приблизно 2000 будівель. Існує думка, що в 1880 році Боді було другим чи третім містом за величиною в Каліфорнії, проте перепис США від того року не підтверджує цю популярну легенду.  Впродовж багатьох років з копалень Боді було видобуто золота приблизно на 34 мільйони доларів.

Промисловий підйом міста Боді тривав з кінця 1877 року до середини 1880 року.

В 1910 році населення міста уже нараховувало 698 чоловік, переважно родин, які вирішили залишитись в Боді, а не переїжджати до більш заможних родовищ.

Вперше Боді було названо містом-привидом в 1915 році.  В час коли подорожі автомобілями набули поширення, багато хто заїжджав туди. В 1919 році видання San Francisco Chronicle опублікувало статтю, в якому обговорювалася назва «місто-привид». На 1920 рік чисельність населення міста Боді, зафіксована в федеральному переписі США, складала всього 120 чоловік. Незважаючи на занепад, постійні мешканці були в Боді протягом більшої частини 20-го століття, навіть після того, як в 1932 році пожежа розорила більшу частину ділового центру. А поштове відділення працювало з 1877 по 1942 рік.

Зараз Боді — автентичне місто-привид Дикого Заходу. У 1961 році місту було присвоєно статус національної пам’ятки історичного значення, а в 1962 році воно стало Національним історичним парком Боді. Загалом залишилось 170 будівель.

Освячена 15 вересня 1882 році церква методистів у покинутому місті  Боді стоїть і досі, а римо-католицька церква згоріла близько 1930 року.

Церква Хвалсей (Какорток, Гренландія)

Останні записи, пов’язані з церквою, датуються 1408 роком, коли там відбувалось весілля. Церква на той час вже мала понад 400 років — її побудовано невдовзі після того, як у 985 році колоністами-норвежцями з Ісландії було засноване Східне поселення.

Церква Хвалсей  являє собою руїни старої норвезької церкви, розташованої на Хвалсей-фіорді неподалік від Какортоку, найбільшого міста на півдні Гренландії.

За архітектурою вона дуже схожа на будівлі норвежців XIV сторіччя. Церква розташована в регіоні, який було названо Eystribygð, Східне поселення, часу коли вікінги оселилися в Гренландії близько 985 року. Під її стінами є захоронення більш раннього періоду, проте на цьому місці не знайдено ознак більш старих церков. Церква Хвалсей декілька разів згадується в документах пізнього середньовіччя як одна з 10-14 приходських церков Східного поселення. До 1408 року церкву все ще використовували.

Руїни церкви — найкраще збережена конструкція періоду вікінгів, яка дивовижно гарно збудована з тесаного каменю — саме тому вона вистояла. Ісландських церков цього ж періоду давно вже немає, тому що більшість з них була побудована з деревини або дерну.

Кладка каменів точна й акуратна. Деякі з них важать між 4 та 5 тонами, зустрічаються навіть більші. Вапняний розчин був також використаний, проте невідомо, чи його використовували між каменями, чи як штукатурку з зовнішньої сторони стін.

«Какорток» мовою місцевих інуїтів означає «біле місце». Археологи припускають, що стіни церкви Хвалсей спочатку були оштукатурені розчином з подрібнених мушель, хоча штукатурка повністю зруйнована силами природи. Окрім того, в церкви були вікна, маленькі ззовні й великі всередині, — знак передових будівельних технологій, які застосовували «грубі» вікінги.

Церква має розміри 16 на 8 метрів (52 на 26 футів), а товщина її стін складає 1,5 метри. Віконні просвіти ширші зсередини — такого не було в ісландських церквах, проте ця деталь добре відома в архітектурі британських церков, яка могла бути витоком цього типу будівлі. Висота фронтонів — від 5 до 6 метрів, а спочатку вони були метрів на 2  вищими. Довгі стіни простягаються приблизно на 4 метри і свого часу також були вищими. Дах, ймовірно, був зроблений з дерева й вкритий дерном. Фундамент церкви збудовано з такого ж матеріалу, як і сама церква, проте архітектор не видалив дерен. Це стало однією з основних причин нерівномірного просідання церкви, через що її стіни вже не знаходяться у строго вертикальному положенні.

Церква була реконструйована, проте це була спроба не відновлення, а лише запобігання подальшому руйнуванню. Уряд Гренландії подав заявку на визнання церкви об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Церква Хвалсей згадується в останніх документах, пов’язаних з норвезькими поселеннями в Гренландії. Це запис про весілля ісландців Торстейна Олафссона та Сігрід Бйорнсдортірр у церкві Хвалсей. Після цього спогади про Норвезьку Гренландію загублені, хоча вважається, що Східне поселення продовжувало існувати аж до 50-х років XV сторіччя, якщо не довше. Через 315 років, в 1723 році, Ханс Егеде був першим європейцем, який знову відвідав це місце під час своєї подорожі на південь в пошуках вікінгів, що вижили. Він описав руїни церкви в Хвалсей та зробив поверхневі розкопки. Відповідно до його описів руїни були в такому ж стані, як і сьогодні.

Подорожуючи, знайдіть час та відвідайте якусь покинуту церкву… ви не будете першими, але ви можете виявитися останніми!

Weburbanist.com / artificialowl.net

Переклала для CREDO Анастасія Александрова

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: