Шквал емоцій викликала у США апологетична книжка, що спростовує міфи про Католицьку Церкву. Насамперед у ній йдеться про те, що «в Церкві є як святі, так і грішники – і її керівництво завжди може помилятися».
Автор видання Крістофер Качор, професор філософії в Університеті Лойола Мерімаунт в Лос-Анджелесі наголошує, що «ворожість щодо Церкви значною мірою виникає з ігнорування та забобонів».
Перший міф, про який ідеться у книжці, є конфлікт між наукою і вірою. Таке міркування є помилковим. Досить згадати багато прикладів католиків-науковців, мирян і духовенства. До них належать, наприклад, Грегор Мендель, батько сучасної генетики, і Жорж Леметр, творець теорії великого вибуху. Професор Качор вважає, що наука і віра взаємно доповнюють одна одну. Наука відіграє важливу роль у розумінні всесвіту і використанні сил природи, але віра допомагає відповісти на найважливіші питання в житті, що є поза межами наукових досліджень, як наприклад, «що треба чинити, а чого уникати», і «де є наша надія».
Ще одним міфом є твердження, що Церква є проти свободи (яка часто ототожнюється зі щастям) і нерідко говорить «ні» у сфері моральності. Почуття є швидкоплинними, стверджує автор, і не можуть задовольнити людського пошуку сенсу життя. З іншого боку, різні дослідження показали, що володіння багатством (популярна думка про щастя) мало впливають на відчуття щастя. Тоді як Церква навчає, що щастя народжується з практикування любові до Бога і ближнього. Отже, Церква не є проти щастя, але проти його помилкових концепцій, що обмежують щастя до володіння, влади і задоволення.
Ідея, що Церква ненавидить жінок, – це ще один міф, який спростував у своїй книжці американський автор. Доказом цієї тези мала би бути опозиція Церкви щодо абортів і контрацепції, чи священства жінок. На початку автор нагадує, що Ісус Христос мав велику повагу до жінок і протистояв різним культурним і ритуальним обмеженням щодо них. Потім згадує «Лист до жінок» Йоана Павла II, в якому Папа сказав, що в історії є багато помилок, що стосуються жінок, і вибачився перед ними за це. У християнській етиці чоловіки і жінки мають ті ж права, моральні норми. Християнство, особливо в давні часи, часто пропонувало жінкам допомогу. До того ж з усієї історії видно більше навернених, святих жінок, що активніше діяли в житті Церкви, аніж чоловіки», – аргументує автор.
Серед інших міфів згадується думка, що целібат є причиною сексуального зловживання щодо неповнолітніх. Автор цитує висловлювання різних фахівців, а також Ерні Аллена, голови Національного центру у справах зниклих та експлуатованих дітей, який говорить, що ця проблема пов’язана з різними релігіями. Відповідно до доповіді авторитетного коледжу криміналістики імені Джон Джея (2004), більш високий відсоток таких злочинів є серед вчителів і в цілому серед чоловіків, аніж серед духовенства. «Є набагато більша вірогідність, що цей злочин може скоїти співмешканець або вітчим, аніж священик. Однак ЗМІ зосереджуються на духовенстві. Наприклад, у Каліфорнії 2002 року написали близько 2000 статей про педофілію в Церкві. У той же час було тільки кілька повідомлень про набагато більші зловживання, які відбулися в державних школах. Це все ще маловідомі факти», – зазначає автор книжки.
За матеріалами: Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
