Історія дівчинки-сироти, обдарованої талантом писати
Емілі стояла безмовна, уп’явши очі в темне, смагляве обличчя Елен, – геть нерухома, неначе скам’яніла. Була приголомшена, ніби Елен ударила її молотком по голові. Рум’янці пощезли з її личка, зіниці розширилися так, що райдужини сховалися зовсім, очі зробилися чорними, як морок безодні. Враження було таким сильним, таким нищівним, аж навіть Елен Грін стало ніяково.
– Кажу це, бо, на мою думку, саме час тобі про все дізнатися, – мовила вона. – Я вже багато місяців прошу твого татуся, щоб нарешті відкрив тобі правду, але він раз у раз відкладає...
17 Грудня, 18:00
3106
Анонси видань