Вірусна база

Що за злобні тварюки чигають на людину, яка в одній руці тримає пульт дистанційного керування, в другій – смартфон, а третьою вводить пін-код і підтверджує зеленою кнопкою?

Ось список дієвих блокад, колод і перешкод, які загороджують прямі дороги Всевишнього. База актуалізована до версії 2013. Це не теоретичні роздуми. Це діагноз, зроблений на підставі двадцятьох з лишком років молитви у спільноті та участі в численних заступницьких молитвах.

Демон браку часу

Під час відпустки я ходив, на кожному кроці протираючи очі від здивування: повсюди реклама запрошувала на «Одноденний сплив на байдарках». Одноденний сплив? Колись люди вибиралися на спливи на тиждень, два. Сьогоднішнє забігане покоління, яке «ні на що не має часу», прагне мати все одразу. Швидко. Трохи як у шкільному переказі Толкіна: «Один молодий гобіт дізнається, що задля врятування світу має вкинути один перстень в одну діру. Діра страшенно далеко, отож він до неї йде три томи, але зрештою йому це вдається».

Минаючи «одноденні» реклами, я згадав вислів професора Московської богословської академії Андрія Кураєва. «Сьогодні в головах людей, які вперше приходять до Церкви, одразу народжуються гігантські плани: те їм не подобається, оте вони б хотіли змінити… Уявіть, що ви вперше летите літаком. І одразу після старту йдете до кабіни пілота й кажете йому: «Оцю ручку треба тримати отак, і краще виглядатиме, якщо вимкнути оті вказівники».

Якось нікому на спадає на думку давати такі поради пілотові; а досить переступити поріг храму, як уже є готові плани реформ. Ми нетерплячі. Навіщо плентатися пішки через пустелю аж 40 років, якщо GPS покаже короткий шлях?

Демон блискавичного плоду

Довга відстань вражає. Небагато хто у спільнотах витримує обтяжливе випробування вірності. Ми призвичаєні до спасіння «навпрошки». Звідси – популярність нью-ейдж. Кілька сеансів рейкі, застосування методу Сільви, й одразу готовий ефект.

– Обов’язком мого покоління, – пояснює професор о.Єжи Шимік, – є переказувати молодшим, що життя є бігом на велику дистанцію. Що їм не вийде мати все за 15 хвилин.

Співак, який їздить по карних закладах, виконуючи російські пісні, каже: кілька років вивчав російську. «Як був молодий, знав, що англійську маю вивчити «на найближчу суботу», а потім до мене дійшло, що не обов’язково летіти, виваливши язика… Ціле життя вчитимуся. Коли їжджу по карних закладах, то так кажу ув’язненим, аби не впадали в істерику, що їхньому життю кінець. Навернення – це доооовгий процес, а не одноразова акція».

Рабини повчали: гріх Адама і Єви полягав у тому, що вони одразу сягнули по плід.

Демон супер-духовних блаженств

Це бестія, яка підштовхує людину думати: якщо день розпочався нудно, то це означає, що все погано, а Всевишній напевно відвертає від нас свій погляд…

Ми бомбардовані рекламами, з яких плинуть слова «екстра», «супер», «над-», створюючи попкультурну мантру. Підсвідомо починаємо очікувати духовних «вершин». Важко стає сприймати сіру буденність, її «холості оберти». Як молитися у стані «вічного понеділка», коли все абияке, звичайне, а людині не хочеться вставати на роботу? «Молитися молитвою вічного понеділка, – підказує отець-трапіст Міхал Зьоло. – Це означає – сказати щиро: «Мені не хочеться вставати на роботу. Я страшенно змучений, Господи». Я ніколи не борюся зі смутком. Кажу: «Ісусе, я сьогодні сумний». Зрештою, людина має право бути сумною! І треба її з цим смутком залишити».

Демон «самості»

Ми хочемо бути самодостатні, загнуздати, одомашнити дійсність. Вписуємо у свій графік дату кінця світу, прагнемо точно знати день і годину, аби перед настанням катаклізму ще встигнути переглянути спортивні новини і прогноз погоди.

До болю передбачувана Зося Самося [героїня дитячих віршиків  Юліана Тувіма] не хоче бути заскоченою зненацька. Підстраховується. І скидається на дитину, яка ще за два тижні до Різдва знає, що знайде під ялинкою. Вона не допускає до себе елементу несподіванки. Замикається перед даром. А наш Бог – найкреативніша особистість Всесвіту – дуже любить нас дивувати.

Як я був малий, то нетерпінням чекав на вігілію Різдва. По телебаченню тоді пускали діснеєвські фільми. Треба було чекати довгі місяці. Досі пам’ятаю це очікування. Бо – і сьогодні я щоразу більше в цьому певен – воно є чимось добрим. Мої діти вже не знають цього стану. Вони оточені сотнями фільмів, у них телефони, в яких «є все». Їм не потрібно чекати. Проте не схоже, що вони нудяться менше, ніж я 30 років тому.

Отець Августин Пеляновський сказав жартома, що йому неймовірно подобається молитва «Боже, допоможи мені», тобто: «Боже, в мене є ідея, а Ти дай мені її виконати». Отець просив, щоби Бог якнайрідше нам допомагав і якнайчастіше діяв так, як сам вважає за потрібне.

– У нашій «непридатності» міститься величезна довіра до Господа Бога, – пояснює о.Міхал Зьоло. – Я живу з Тобою, Ти мною послуговуєшся, я бачу певні наслідки, але насправді то я не помічаю глибшого сенсу того, що роблю. Цим займаєшся Ти, Ти розподіляєш, Ти будуєш царство. Не я.
Бог не має жодних ілюзій щодо нашого стану і нашого ставлення до Нього самого, – казав єпископ Гжегож Рись. – Але попри це Він приходить перев’язувати рани своїх ворогів. Прірва ненависті може бути засипана саме завдяки особисто пережитій миті, коли розплющуєш очі й бачиш, що залишився живий тільки завдяки допомозі Того, кому противився, кого вважав за свого ворога.

Демон «самості» – це дух невпинного заслужування любові. Це ставлення найбезсовіснішого питання світу: «Що ще доброго маю зробити, аби увійти у Царство?» Ми збираємося заслужити любов, яка є безкорисливим даром.

– Що таке спасіння? – роздумує о.Войцех Зюлек, провінціал краківських єзуїтів. – Спасіння це щось таке, що випало нам, як сліпій курці зерно. Ми ж бо перед Богом не маємо жодних інших аргументів, окрім тих, що Він сам, невідомо чому, нас полюбив. На цьому наш список аргументів закінчується.

«Повна досконалість полягає тільки й виключно в тому, щоб могти багато прийняти від Бога», – записала у своєму щоденнику Раїса Марітен.

Два роки тому наша спільнота отримала образ-пророцтво. Крутосхил, і якийсь змучений чоловік, немов Сізіф, штовхає під гору здоровенний камінь. Подібно як у міфічній історії, коли він майже добирається до вершини, камінь із гуркотом скочується вниз. Раптом картинка ближчає, «камера» наїжджає на камінь. На ньому написане тільки одне слово: «Заслуги».

Демон незалежності

Цей злий дух підшіптує на кожному кроці: ти впораєшся сам! Честертон уже на першій сторінці своєї «Ортодоксії» писав, що найбільше людей, які впевнені у власних силах, він зустрів у психіатричних клініках. Один повірив, що він – Христос, інший – що він Наполеон.

«Хліб наш насущний дай нам сьогодні», – вимовляємо ми за звичкою, але повністю усвідомлюємо, що це «дай нам» є глибокою метафорою. Треба зайнятися роботою і перестати розраховувати на подарунки згори. «Дай нам» – а навіщо? – іронізує паулін о.Адам Пєцух. – Я ж сам собі зароблю на хліб, для себе і для своєї сім’ї. Ми не потребуємо милостині. Молимося інакше: дай мені роботу, суспільне становище, а на хліб то я собі сам зароблю.

«Прославляю Тебе, Отче, – вигукнув Ісус, – що сховав Ти це від мудрих і розумних, а відкрив простачкам (nepios)». Це грецьке слово дослівно означає «дитинний, дитячий, незрілий». Може, Христос, навчаючи, що ми маємо стати як діти, мав на увазі цю залежність немовляти від батьків?

Демон страху

Вірус, який нищить усю систему. Найгірший із демонів. І хоча користується старими, як світ, методами, то сьогодні став грізніший, аніж будь-коли. Скільки ж то разів під час заступницької молитви я бачив людей, паралізованих страхом!! Пам’ятаю одну сцену. Юнак кричав: «Я знаю, що Бог хоче загнати мене в монастир. Я не хочу туди йти, але Він хоче мене змусити…» Отець Августин Пеляновський заперечив: «Неправда. Він не примушує. Він завжди питає: чи ти хочеш?..»

Бог робить пропозицію. Це характерне для Святого Духа. То злий дух є духом примусу, якогось ґвалту. Святий Дух є духом пропозиції. Ісус нікому не сказав: «Мусиш піти за Мною». Він смиренно питав: «Чи хочеш?».

Під час молитви ми попросили про слово для цього хлопця. Нам «відкрилося» речення: «Чого ти хочеш від нас, Ісусе Назарянине? Прийшов єси вигубити нас».

Демон страху змінює бачення. Починаємо сприймати Бога як окупанта. Читаємо опис раю і починаємо мізкувати: це Едем чи кімната довіри Великого Брата? Зізнання в любові чи проміжний іспит? Бог прогуляється раєм і кличе: «Адаме, де ти?» Він почувається зрадженим, відкиненим, як дитина. «Чому ти ховаєшся? Чому втікаєш від Мене?» – волає Бог Сил… безпорадний перед нашою свободою. Адам уже не бачить «Того, хто шукає заплутаного в заростях». Бачить незваного гостя. Едем перетворюється на кадр із «Великого Брата». Тест, перевірка.

– Неймовірно важливим філософським відкриттям екзистенціалістів було виявлення того, що найглибше лежить у людині. А там зачаївся паралізуючий страх, – нагадує о.Пеляновський. – Ми боїмося: смерті, страждання, завтрашнього дня. Ми перелякані, постійно тремтимо, ми – «ходячий пострах». Єдиним, хто може нас від цього страху звільнити, є  Бог. Демон дресирує. Але Бог сильніший. Атаки сил тьми болісно ранять, але водночас тієї самої миті Бог до глибини зцілює. Він кожне зло оберне на добро.

Сканування завершене, результат добрий

Чи існує якась дієва антивірусна програма? Так. Більшість згаданих демонів знешкоджуються одним коротким реченням: «Ісусе, я довіряю Тобі». І прославленням. Це ефективні ліки від страху.

– Прославлення є зціленням, – уточнює о.Мирослав Новосельський. – Злий дух не входить на територію, сповнену прославлення. Ця молитва нас «витягає». Ісус каже: благословляйте безплідні, складні, мертві ситуації. Не проклинайте їх!

«Коли демони показуються, вони так щодо нас поводяться, якими нас застають, і змінюють свій оманливий вигляд залежно від думок, які в нас знаходять, – читаємо в «Житії святого Антонія». – Коли вони бачать наш страх і переляк, то збільшують наш острах маревами і погрозами, аж до духовного смутку. А якщо застають нас, коли ми радіємо в Господі,… відходять засмучені».

Мартін Якимович, Gość Niedzielny