Сьогодні, 21 січня, в рамках Тижня молитов за єдність християн, християнський світ об’єднується у молитві за збереження нашого навколишнього середовища і всього створеного Богом світу.
Гасло сьогоднішнього дня: «Йти з Богом – дорогою дітей Землі» вказує на те, що не можливо вести мову про цілісну віру і життя у Христі без нашого відповідального ставлення до всього створеного Богом світу.
Християнські Церкви виявляють свідомість, що сучасні екологічні проблеми становлять вагомий виклик для всіх християн, на який можна ефективно відповісти лиш спільними зусиллями. Також є очевидним, що старання християн різних деномінацій для збереження створеного Богом світу є вагомим механізмом діалогу у процесі пошуку відновлення втраченої єдності.
Комісія «Віра та устрій» Всесвітньої ради Церков та Папська рада сприяння єдності християн видали спеціальні імпульси, медитації, запитання для роздумів, а також молитви на кожен день Тижня молитов за єдність християн, які вони рекомендують перекласти національними мовами і взяти за основу при проведенні відповідних екуменічних заходів.
Пропонуємо тексти для роздумів на четвертий день (21 січня), які по праву можна вважати екологічними, тому що в них чітко виражається спільна відповідальність всіх людей за Богом створений світ.
«Йти з Богом» – Медитація на четвертий день Тижня молитов за єдність християн 2013 р.
«Йти з Богом» – означає покірно визнати, що ми є частиною створіння. Маємо з вдячністю приймати Божі дари створіння. Маємо навчитись по-новому розуміти своє місце і значення у Божому створінні. Серед християн зростає увага до екологічних проблем. Це є самозрозумілим, якщо ми в дійсності хочемо йти разом із Богом Творцем. Тому всі християни є покликані відзначати час від 1 (14) вересня до 4 (17) жовтня, як «Час створіння» («Час відповідальності за створіння»). В багатьох Церквах це вже стало доброю традицією. У 1989 р. вселенський патріарх Димитрій І проголосив 1 вересня День молитви за збереження довкілля. У православних Церквах в цей день починається літургійний рік і при цьому особлива увага присвячується події створення Богом світу. 4 жовтня багато Церков західної традиції відзначають свято св. Франциска з Асизу, автора «Гімну створіння». Таким чином, «Час створіння», особливо через день свого початку та завершення, пов’язує східні та західні традиції християнства щодо прослави Бога Творця. Церкви у Німеччині відзначають першу п’ятницю вересня як особливий день вшанування створіння.
Бог бажає спасти все створіння. Те, що Бог в певному історичному проміжку і в конкретному місці став людиною в Ісусі Христі, попри всі відмінності християнських традицій, все ж є центральним пунктом, який об’єднує всіх християн. Правда віри про Боговоплочення, що єднає християн, сприяє переосмисленню значення всього створіння, а зокрема тілесності, землі, води, і всього того, що є поживою для нас – дітей Землі. Ісус Христос є уповні присутній у цьому світі. Можливо дещо дивно звучить історія про зцілення Ісусом, коли він змішує землю і слину, щоб зцілити сліпого. Але тут унаочнюється наскільки Бог є тісно пов'язаний із створінням. Коли ми сприймаємо себе як створіння – ми йдемо з Богом. Часто, саме найбіднішими по всьому світі є люди, які обробляють землю. І саме вони мають найменшу частку на плодах землі. Це зокрема підтверджує також досвід багатьох далітів в Індії. Рівно ж, однак, саме вони зберегли дружні і сталі форми обробітку землі і турботливо ставляться до неї.
Бережливе ставлення стосовно землі ставить перед кожним питання: як всі люди можуть по-людськи жити на землі і від неї? Те, що багато людей виключені з володіння землею і змушені обробляти її, часто за умов, які не відповідають гідності людини, є для багатьох християн вагомим викликом для спільних дій. Так званий «святий кодекс», завдяки практиці «ювілейного року», вказує на можливі механізми для подолання несправедливості та експлуатації: всі мають частку у володінні землею і кожні 50 років земля повертається їм, незважаючи на те, з яких причин вона була ними втрачена. Наскільки це є можливо в сучасних суспільствах, це інше питання. Все ж, очевидно, що мова йде про необхідність кардинальної зміни світогляду щодо землі і володіння нею. Земля не дарована нікому більше, ніж іншим, і її обробіток має служити для добробуту всіх. Це не просто гарна «релігійна ідея». Радше мова йде про дуже практичне економічне і суспільне питання стосовно того, як ставитись до землі, щодо її купівлі і продажу.
Запитання для роздумів
• Коли (де) ми як християни діємо разом у дусі «Ювілейного року»?
• Коли (де) ми на особистому рівні, як спільноти чи Церкви, спричинюємось до приниження та експлуатації Землі?
• Як ми можемо спільно навчитися відповідально ставитись до створіння Божого?
фінансово.
Щиро дякуємо!
