Кілька днів кардинал Тімоті Долан роздумував над тим, що сказати на прощання Папі Бенедикту XVI, якими словами подякувати йому, висловити вдячність за архидієцезію Нью-Йорка.
І ось у четвер 28 лютого о 11:33 римського часу ця хвилина настала. У черзі з 144 кардиналів, які зібралися у ватиканському залі св. Климента, щоб попрощатися з Понтифіком, кардинал Долан стояв приблизно у середині. І у нього було близько 15 секунд на все до того, як співпрацівник папського протоколу ввічливо підштовхне його проходити далі. «Знаєте, скільки б разів не довелося зустрічатися з Папою – а мені ця честь випадала досить часто – завжди почуваєш себе так, наче важко видавити з себе слово, вже не знаю чому так, – розповідав за кілька годин кардинал Долан, Архиєпископ Нью-Йорка, в інтерв'ю на території Папської північно-американської колегії, де свого часу був ректором. – Я заздалегідь підготувався, навіть робив репетицію, але коли опиняєшся прямо перед ним, то наче злегка заціпенієш від благоговіння».
Кардинал Долан зізнався, що оскільки він не розмовляє німецькою, то збирався звернутися до Папи італійською, але потім раптово вирішив говорити англійською: цією мовою Папа зазвичай спілкується з кардиналами-американцями.
«Отже, я почав досить незграбно представлятися, але тут він сказав: «О, я знаю Вас» – і назвав моє ім'я, що було дуже втішно і приємно. І тоді я сказав: «Святіший Отче, я просто хочу, щоб Ви знали, що я Вас дуже люблю і дуже Вам вдячний, і я буду за Вами сумувати, – продовжив кардинал Долан. – Ви зробили мене Архиєпископом Нью-Йорка, Ви зробили мене кардиналом, і те, і інше – це така честь, про яку я не міг і мріяти. Знайте про мої молитви і про мою вдячність, і я впевнений, що ці почуття розділяє вся Нью-Йоркська архидієцезія».
Папа, подякувавши Долану, сказав, що із задоволенням згадує свою поїздку до Нью-Йорка 2008 року, під час якої він відвідав місце теракту 11 вересня, виступив в ООН та відслужив Літургію на стадіоні «Янкі». Але це було ще не все.
«Мене вже підштовхували, і я сказав: «Ще одне прохання, останнє», – продовжує кардинал Долан, – я сказав йому: «Будь ласка, продовжуйте писати», тому що я просто люблю його голос. Тепер я знаю, що він вже не буде виступати, але мені б хотілося, щоб він продовжував писати, і я сподіваюся, він так і зробить».
Ті кілька секунд прощання стали найяскравішими в день, якого ніколи ще не переживав ніхто з сьогоднішніх католиків. Минули вже століття від того часу, як останній раз ішов у відставку Папа Римський. Офіційним особам Церкви доводиться на ходу придумувати установлені з цього приводу ритуали. У Нью-Йорку кардинал Долан наказав бити у дзвони собору св. Патрика в той момент, коли закінчився понтифікат Бенедикта XVI – і більше не дзвонити ні в соборі, ні в парафіях архидієцезії, поки не оберуть нового Папу.
У Римі він зібрав людей на даху колегії, де живуть семінаристи-американці, щоб дивитися, як Папа відлітає з Ватикану до заміської резиденції в Кастель Гандольфо. Коли пролунав дзвін і над базилікою св. Петра піднявся вертоліт, кардинал заплескав у долоні, двоє семінаристів вилізли на огорожу і почали махати американським і баварським (на честь рідного краю Папи) прапорами, і всі разом скандували: «Ad multos annos!» – «Многая літа!».
Але Тімоті Долан, котрий став кардиналом лише торік, говорить, що по-справжньому він відчув суть того, що відбувається вранці під час Літургії, яку відправляв у каплиці колегії. Під час євхаристійного канону він промовив: «За Папу і єпископа нашого Бенедикта» – і зупинився.
«На мене нахлинули почуття, – розповідає він. – Взагалі-то так не можна, не треба відволікатися, але я повернувся до двох інших священиків і сказав їм: «Я сказав це останній раз ….». Це просто щось таке, знаєте, до вас раптом доходить, що на престолі нікого немає. А коли я з ним зустрівся, потім побачив вертоліт – все це було дивовижно зворушливо».
Майкл Полсон, The New York Times / Ратцингер-Информ / Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
