«Давай поділимося вірою»

Реколекції для дівчат на тему «Давай поділимося вірою» відбулись з 22 по 24 березня у монастирі сестер-Мироносиць (УГКЦ) в смт. Богородчанах на Івано-Франківщині.

               Зустріч розпочалася зі знайомства, хоча багато учасниць вже знали одна одну з минулих реколекцій , які вже проводили сестри. Під час реколекцій дівчата спільно молились, слухали катехизи, роздумували над Святим Письмом та брали участь у Літургіях. Також було відведено час на відпочинок

               Сестра Соломія і сестра Андрея розповідали багато цікавого про віру в Старому і Новому Завітах, а саме Авраама, сотника, чий слуга видужав по одному Ісусовому слову та апостола Томи, якому Христос особисто з’явився, щоб переконати у своєму Воскресінні. Також ми дізналися, що Бог промовляє до нас у найзрозуміліший для кожного спосіб, дуже делікатно, кожна особа для Нього є особливою і безцінною. Крім того, наголошувалось на тому, що потрібно промовляти до Бога власною мовою, відкривати своє серце, як до найближчої особи, особливо в період кризи віри, навіть, коли ми маємо певний образу на Бога через свої нездійсненні мрії та очікування.  Саме так вчинив Авраам, і це допомогло йому плідно пережити таку кризу. Ще дізнались, що віра може народитись і від безпорадності людини у, здавалося б, безнадійній ситуації, як це й трапилося із сотником, і те, що не варто ставити жодних умов щодо віри, оскільки Господь діє непередбачливо і ламає усі стереотипи. Віра повинна бути безкорислива і спонукати виконувати Божу волю до кінця з надією у світле майбутнє і непорушність Божих обітниць.

               Сестри закликали замислитись над питаннями, які стосувались нашої віри, а також порівняти її з вірою учнів та інших людей, які жили з Ісусом в один час. Також нам пропонувалось запитати себе, що є фундаментом наших стосунків з Богом  та ближніми, чи раптом ми не хочемо використовувати Його, як «чарівну паличку», яка миттєво виконує всі бажання і робить чуда. Призадуматись над цими та іншими питаннями, проаналізувати уривки зі Святого Письма ми могли під час мовчанки, сидячи в монастирській каплиці чи у кімнаті.

               Хотіла б ще особливо відзначити те, що кожен мав нагоду приступити до сповіді в о. Даниїла Сікори ЧСВВ, що є особливо необхідним та корисним в часі Великого Посту та будь-яких реколекцій. Також ми взяли участь в грі, яка називалась «Дощем зміцнень», де разом із сестрами всі учасниці, сидячи по черзі на блискучому троні почули від присутніх теплі, добрі та приємні слова, що мали сприяти подальшому розвитку  в чеснотах.

               Реколекції завершились спільним діленням під час якого ми розповідали про те, що пробудили в наших серцях реколекції, зокрема роздуми над Святим Письмом та молитва. Це ділення відзначилось особливою щирістю, відкритістю,  взаємною підтримкою та підбадьоренням. Після цього кожна учасниця із змайстрованого сестрами «неба» взяла на згадку зірочку, на якій могла прочитати Слово Боже, звернене саме до неї.

               Ми безмежно вдячні Богові і сестрам за реколекції, які стали безцінною можливістю усамітнитися, почути голос Божий у власній душі, поглибити свою віру і набратися сил, щоб якнайкраще зустріти найважливіший для християнського світу свято – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. 

Учасниці реколекцій діляться враженнями:

«Перебування на реколекціях – це щастя. Це чудова наука, на яку потрібно відкритися. Дуже дякую Богу, що я потрапила сюди і плідно пережила цей час. Дякую сестрам за їхню турботу,щедрість, а дівчатам – за їхню любов, відвертість.»

Любов Грицанюк, с. Чортовець   

 «З кожним разом теми реколекцій є все цікавіші. Цього разу вони показали, яка є наша віра в Бога. Мене торкнувся вислів із Святого Письма, що Бог – щит. Я почала цінити кожний момент і я знаю, що коли мені є складно я можу відкритися одному найдорожчому Другові – Ісусові, Якого я дуже люблю і хочу, щоб Він перебував зі мною кожний день і кожну хвилину мого життя.»

Тереза Яворська, м. Коломия

«Для мене реколекції – це відпочинок для мого тіла і пожива для моєї душі. Можна сказати, що я приїхала «поїсти» в духовному значенні. Саме тут я залишаю свої проблеми осторонь, не думаючи про них. Тому що саме тиша дозволяє мені почути внутрішній голос, стан, потреби яких я не можу почути у шумі, клопотах, навчанні.

Саме тут у мене появився сьогодні той знак – знак віри, якого потребує кожна людина, і яку отримав Авраам. Саме він дає мені змогу йти далі, молитися, говорити з Богом, знак, який допомагає мені вірити, коли я зневірююсь.»

Віталія Лемко, с. Чортовець

«З цих реколекцій я взяла дещо для себе: вони навчили бути більш впевненою у собі, більше відкриватися Ісусові, ближньому. Завдяки наукам я зрозуміла сенс життя, знайшла відповіді на різні життєві ситуації.»

Христина Ломничук, м. Івано-Франківськ