Таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, адресоване територіальним цензурним комітетам, було видане 30 липня 1863 року (за старим стилем).
Сумнозвісний Валуєвський циркуляр, яким заборонялося видання «малоросійською» мовою релігійних, навчальних і освітніх книг, мав на меті придушити антицарські настрої на українських землях та зростання національної самосвідомості українців.
І хоча циркуляром дозволялася публікація художньої літератури, цензори часто забороняли видання будь-яких українських книг. За словами Миколи Костомарова, вже через 8 років після виходу Валуєвського циркуляру українська література в кордонах Російської імперії фактично припинила своє існування.
Ще один удар по українській нації наніс так званий Емський указ, виданий 1876 року імператором Олександром II: видання творів українською мовою заборонялося практично повністю.
Окремі дослідники вважають, що чи не головним каталізатором появи Валуєвського циркуляру стали переклади українською мовою чотирьох Євангелій, надіслані на розгляд Святійшого Синоду для отримання дозволу на друк відставним інспектором Ніжинського ліцею Пилипом Морачевським.
Валуеву належить сакраментальний пасаж про те, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Цікаво, що, викладаючи цей «постулат» у своєму циркулярі, Валуєв посилався на «більшість малоросів», які начебто вважають, що «говірка їхня, вживана простолюдом, є тією ж самою російською мовою, зіпсованою впливом на неї Польщі».
І лише у березні 1905 р., не виключено, що під впливом революційних подій в імперії, Російська академія наук надіслала урядові доповідь, де стверджувалося, що українська мова є самостійною слов'янською мовою, і рекомендувалося скасувати і Валуєвський циркуляр, і Емський указ.
За матеріалами: ukrinform.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
