«Мій досвід в Кофі Хауз» — так називається відгук Івана Філіповича про цю мережу кав’ярень, залишений на uainfo.
«В переддень Незалежності України мав я от такий досвід у мережевому кафе в Києві, що привело мене до шоку. Офіціантка вперто зі мною спілкувалася російською мовою, наче б то і нічого страшного, та я не втримався, коли вона кожне моє прохання перекладала на російську мову і просила підтвердити, чи саме це я мав на увазі. Тоді я попросив все ж спілкуватися українською зі мною, а не заставляти мене підтверджувати її російський варіант мого замовлення. Вона категорично відмовилася, більше того, коли я, подякувавши, виходив із кафе, працівники навіть собі дозволили посміятися мені вслід. Це змусило мене повернутися і попрохати книгу скарг.
І тут я відкрив для себе щось неймовірне. До мене підійшов молодий хлопчина, працівник кафе, і порадив не витрачати часу на скаргу щодо української мови, оскільки керівництво практично не реагує на такі скарги, а також насміхається з них. Він показав мені оцю брошуру, що на світлинах, і сказав, що згідно з їхніми стандартами, вони зобов’язані розмовляти російською. Коли він на одному з тренінгів запитав, чи можна спілкуватися українською, і що ця брошура надрукована для Росії, йому тренер і один із керівників відповіли: «ТОЛЬКО ПО-РУССКИ»! «Здесь (в Україні) всє прєкрасно понімают русскій язик і для 1% «повьорнутих» нікто стандарти мєнять нє будєт!»
Мережа «Кофі Хауз» російська, але це нічого б могло не значити, важливе їхнє ставлення до мене і моїх співгромадян, до моєї землі, моєї мови!
Дуже доречно в тему сьогодення ігнорувати цю мережу, або ще більше — вказувати їм на хамське ставлення до України.
Прикро, але це наслідки позиції частини українців із ствердженням : «мені без різниці, якою мовою спілкуватися», на це їм відповідають хамським принизливим ставленням іноземні компанії.»
Тема зневажання українського в Україні актуальна особливо зараз, коли календар нам нагадує, що сьогодні — День державного прапора, а завтра ми відзначатимемо День незалежності. Якої незалежності й від кого, якщо навіть у столиці ганьблять Україну?
Інформація на сайті швидко набула резонансу, зокрема через свою палючу актуальність у ці дні відзначень (складно сказати — святкувань, бо чи насправді Україна, яку зробили «регіоном», святкує свою незалежність?). Зокрема, депутат верховної Ради від партії «Свобода» Ігор Мірошниченко скоментував думку інтернет-користувача про бойкот мережі кав’ярень «Кофе Хауз». «Є думка не просто бойкоту, а жорсткого тролінгу та безжалісного флешмобу цієї ригалівки», так висловився нардеп.
Звісно, шановний депутат міг би висловлюватися коректніше, пам’ятаючи про те, що не варто принижуватися до етичного рівня супротивника-хама. Але думка про загальну реакцію на такий принципово неприязний заклад — цілком відповідає принципам демократії. Бо волевиявлення народу, тобто звичайних відвідувачів, цілком може набрати організованої форми, аби лиш хтось узявся ці флешмоби організувати.
Тому що стосовно мережі кав’ярень «Кофе Хауз» ідеться не тільки про те, що її корпоративна етика побудована на хамському ігноруванні того, що мережа працює на території іншої, ніж Росія, держави. Хто побував у цих закладах — залишили чимало відгуків про якість обслуговування.
«Ціна і якість геть не відповідають одне одному. Ми замовили каву латте, шоколадне фондю і безалкогольний глінтвейн. Кава — ніяка, за шоколадними радощами, схоже, потрібно їхати як мінімум до Львова. Шоколадне фондю було зроблене з какао, причому деякі його шматочки не проварилися… Безалкогольний глінтвейн мав би складатися з соку та фруктів. Сік там, у принципі, був, але в такій малій кількості, що майже не відчувався, решта — вода.
Я розумію, звичайно, що криза зачепила багатьох і хочеться з клієнтів витиснути по максимуму, вклавши при цьому мінімум, але для «Кофе Хауз», яке при своїх початках славилося хорошим сервісом і смачними стравами, це вже непристойно!»
Інший відгук — про надто високу ціну в «точці» на Майдані. Виявилося, що все замовлене було принесене у подвійному розмірі («формат дабл»). На питання «чому?» відповідь була: «Бо ми завжди так робимо». Окремо відзначено відповідь офіціантки: «Ми ж не знали, як саме ви хочете».
Інший відгук: «Довго втовкмачував дівчинці, що хочу еспресо і трошки холодної води. Зрештою довелося купити пляшечку «Бонакви» 250 г за 11 чи 14 гривень. В інших місцях за такі гроші дадуть і води, й кави».
Ще відгук: «Тістечка там несмачні, замість натуральних вершків порошкові, вибачте, ЗА ТАКУ ЦІНУ. Зайшли вранці, замовити запіканку — запіканки не виявилося, взяли сирники — холодні, сухі і явно несвіжі, а на запитання, де ж топінг, принесли порційне повидло у пластику».
Далі чимало нарікань на сохлий салат, надмір води у соках, відверту лінькуватість і очевидне небажання швидко обслуговувати клієнтів. Усе підсумовує фраза: «Те, що люди висловлюють критичні нарікання на адресу «Кофе Хауза» — це добре. А що від цього змінюється? Нічого».
Може, нарешті щось вдасться змінити. Звернення уваги на мережу, де не тільки принижують українську мову, а й просто-напросто погано обслуговують, було би цілком справедливим.
За матеріалами: uainfo , Новый Регион , mneniya.blogspot.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
