Дивитися і бачити — або не бачити: наш вибір

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХVIІІ звичайного тижня, рік І

Лк 11, 37-41

Фарисеї дуже добре знали Мойсеєве право, дотримувались його і намагались виконати з усією докладністю. Але попри це все ж таки сприймали Боже право (закон) поверхнево: не вдивлялись у його сенс, а його сенс — це любов до Бога понад усе.

Коли фарисей дорікає Ісусові, що Він не зробив ритуальних омивань перед обідом — а для фарисеїв це було порушенням закону Мойсея і гріхом у їхньому розумінні, — Господь відкриває справжній сенс Божого закону. А він полягає не в тому, щоб омивати зовнішню сторону чаші, а в тому, щоби мати чисте серце. Таким чином Спаситель викриває суть фарисейства: зовні, про людське око, вони виглядають праведниками та святими, але в серці, якого не бачать люди, але постійно бачить Бог — вони повні гріха. Господь одразу ж дає і спосіб зберігати серце чистим: «те, що всередині, дайте як милостиню, і все для вас буде чисте» (Лк 11, 41). Отже, для того, хто чистий серцем, усе буде чистим.

Коли в моєму серці народжується осуд іншої людини, для мене це виразний знак, що в мені ще живе гріх, нечистота серця. Щоб її позбутися, я повинен відкрити своє серце Богові у скрусі, у молитві, а іншій людині — у милостині (доброму слові, молитві за ближнього, прагненні дарувати свій час, щоб вислухати іншу людину).

Господь завжди дивиться на нас поглядом, сповненим глибокого милосердя і розуміння. І коли ми насправді чисті серцем, то отримуємо від Нього вміння дивитися на світ поглядом милосердя.