Роль жінки у Католицькій Церкві та суспільстві перебувала у центрі уваги конференції, яка відкрилася 9 жовтня 2013 р. у Ватикані.
Теологи, філософи, медики та інші фахівці з 25 країн упродовж трьох днів, 10-12 жовтня, обмірковували, яким чином поширити соціальну присутність жінок.
Організатором конференції стала Папська рада у справах мирян, а ініціатором цього конкретного обговорення стала її жіноча секція. Папа Франциск останнім часом підкреслював необхідність більше довіряти жінкам керівні функції у суспільстві та в Церкві. За його думкою, жінка необхідна у тій «живій та відкритій Церкві, якої потребує сьогоднішній світ і яка зможе по-новому привабити віруючих та запалити їхні серця». Він вважає, що жінка допомагає Церкві зростати. Водночас він категорично проти жіночого священства. Замість спекуляцій на цю тему Папа закликає глибше замислитися над рівністю статей у їхніх відмінностях. На його думку, можна змінити все, не змінюючи базових правил: тих, на яких збудована католицька традиція.
Нагодою для ватиканської зустрічі стала річниця публікації документа «Mulieris dignitatem» («Гідність жінки»), яку блаж. Йоан Павло ІІ видав уже 25 років тому, 15 серпня 1988 р. Це перший в історії папський документ, скерований виключно до жінок.
Цінувати жінку як у Церкві, так і в громадянському суспільстві: ось побажання Папи Франциска для учасників симпозіуму. Святіший Отець підкреслив, що не можна материнство жінки зводити до соціальної ролі, а її служіння Церкві — до прислуговування. Роль жінки й материнство були у центрі його промови.
12 жовтня 2013 р., звертаючись до присутніх у Клементинській залі Апостольського палацу, Папа висловив свою вдячність за увагу до цієї теми. Учасники симпозіуму роздумували особливо над тим фрагментом із «Mulieris dignitatem», у якому говориться, що Бог особливим чином довірив людину жінці. «Мені видається очевидним, що мій Попередник має на увазі материнство», — сказав Папа Франциск. «Багато що може змінитися — і змінилося — в ході суспільно-культурної революції, але залишається незмінним той факт, що саме жінка зачинає, носить у своєму лоні та народжує синів людства, — констатував Папа. — Це не тільки біологічна данність; вона несе з собою багатство наслідків, як для самої жінки, способу її існування, так і для її відносин, способу ставлення до людського життя і життя загалом. Покликаючи жінку до материнства, Бог особливим чином довірив їй людину».
Однак існують дві протилежні крайності, які принижують жінку та її покликання. Перша — це прагнення обмежувати материнство виключно соціальною роллю, завданням, яке хоч і є шляхетним, але не розкриває всього потенціалу жінок, «не оцінює його вповні у будуванні суспільства». На думку Папи, це стосується як громадської сфери, так і церковної.
Іншою небезпекою, на його переконання, є емансипація — сприйнята як прагнення жінки посісти місце чоловіка, відкинувши задля цього жіночність і цінні риси, які її характеризують. «І тут я хочу підкреслити, що жінка має особливу чутливість до “Божих справ”, насамперед допомагаючи нам у розумінні милосердя, ніжності й любові, яку Бог має до нас», — сказав Папа Франциск. «Церква — жіночого роду, це жінка, матір, і це прекрасно». Папа закликав учасників симпозіуму «замислитися над цим і вивчити глибше» цей аспект. Для Церкви, сказав він, важливо запитати себе: яке місце у ній посідає жінка? Чи може вона бути більше цінована? «Це реальність, близька моєму серцю, і тому я хотів зустрітися з вами та благословити вашу працю», — сказав Святіший Отець.
Необхідно також зупинитися над питанням: в якості кого жінка присутня у житті Церкви? «Я по-справжньому страждаю, — підкреслив Папа, — коли бачу, як у Церкві, у тих чи тих церковних організаціях, служіння, у якому ми всі можемо й зобов’язані брати участь, в разі жінки зводиться до якоїсь “панщини”. Коли бачу, як жінки не стільки служать, скільки прислуговують, “відробляють панщину”. Це означає, що немає справжнього розуміння того, що має робити жінка!»
«Наша епоха — це епоха жіночого генія», — писав Йоан Павло ІІ в Апостольському посланні «Mulieris dignitatem». «Сьогодні більше, ніж будь-коли, необхідно знову звернутися до біблейської антропології взаємин, яка допомагає по-справжньому зрозуміти автентичність людської особистості у її взаєминах з іншими людьми, а особливо у стосунках між чоловіком і жінкою». Ці слова Йоан Павло ІІ сказав ще на порозі Великого Ювілею, в середу 24 листопада 1999 року. Цей заклик продовжує лунати, тепер уже озвучений голосом папи Франциска. Не слід вважати, що справа не зрушилася з місця. «Апостол Павло пише не тільки про те, що “у Христі Ісусі немає ні чоловіка, ні жінки”, а й про те, що “немає ні раба, ні вільного”. І тим не менше, скільки ж поколінь знадобилося, аби цей принцип здійснився в історії людства зі скасуванням рабства! Що ж говорити про ті численні види рабства, якого зазнають окремі люди й цілі народи, і яке досі ще не зникло з історичної сцени?» («Mulieris dignitatem», 25).
За матеріалами: Ватыканскае Радыё, Радио Ватикана, katolik.ru,
Сибирская католическая газета, Elenhil ar Elgaladna
фінансово.
Щиро дякуємо!
