Цими вихідними в Зарічанах відбулися реколекції для чоловіків. Учасників було багато. Приїхало близько 120 чоловіків із Житомира, Києва, Бердичева, Новограда-Волинського, Олевська, з Волині, Миколаєва… Довелося доставляти ліжка у кімнати!
Волею Бога чоловіки змогли покинути свої справи, сім’ї та присвятити час духовним вправам. Певно, знаки часу вимагали цих реколекцій.
Тема… Тема була непроста. Переважна більшість чоловіків сподівалась від реколекцій знайти відповіді на питання ролі чоловіка в сім’ї, на роботі та в суспільстві. Однак усе було інакше.
У п’ятницю, першого ж дня, після Служби, вечері та знайомств, духовний асистент Домашньої Церкви» о. Олег Сартаков детально розповів про тему цих реколекцій, про причини актуальності саме цієї теми.
Отож, святий Йосип: хто він? У Святому Письмі про нього мало сказано, майже нічого. Однак саме він є образом справжнього чоловіка, батька, слуги Божого.
Другого дня, у суботу, ми слухали доповідь Володимира Перегуди про історію створення Братств Святого Йосипа у світі, їхню діяльність, цілі та структуру організації. Виявляється, Братства Святого Йосипа є у багатьох країнах Європи, навіть у Білорусі, а в США по деяких штатах вони мають великий вплив у громадському житті регіону.
По тому робота в групах закріпила в наших умах значення Йосипа для Марії, Ісуса та для кожного з нас.
Дуже вразили адорація та заступницька молитва, де чоловіки 33 рази читали Отче наш.
Потім, пізнього вечора, всі чоловіки уважно прослухали доповідь Андрія Чміленка про знаки та виклики нашого часу, про те, що саме вимагається від сучасних чоловіків-Йосипів, як протистояти атеїзму, гендерності, релятивізму, релігійним війнам тощо. Далі доповідь перейшла у дискусію, причому старше покоління пройнялося цим питанням більш відверто. І хоча вечірня дискусія тривала до дванадцятої, вона набула продовження у «праці в групах» (коли всі розійшлися по кімнатах, щоб лягати спати, а обговорення не припинилося).
У неділю ми підсумували напрацьоване та ділились пережитим. Потім єпископ Віталій Скомаровський відправив Службу та подякував о. Олегу за виконану роботу «з формування нових Йосипів».
По завершенні Святої Меси ми слухали вражаючі свідчення батьків, які усиновили дітей, про труднощі самого процесу всиновлення та проблеми налагодження родинно-домашніх стосунків із прийнятими дітьми.
Наповненні новими думками та завданнями, з поглядом, скерованим на Покровителя, ми роз’їхались до своїх домівок і родин.
Андрій Чупрін