Секретаріат Синоду єпископів надіслав запитання дієцезіям усього світу перед спеціальною нарадою, яка відбудеться наступного року і стосуватиметься теми сім’ї. Свою думку можуть висловити усі католики.
Пропонуємо до вашої уваги переклад запитань, які Синод єпископів скерував до вірних усього світу.
1. Поширення вчення про сім’ю на основі Святого Письма і Вчительського уряду Церкви.
а) Опишіть, яким чином сьогодні люди розуміють вчення Католицької Церкви на тему сімейних цінностей, що містяться у Біблії, «Gaudium et spes», «Familiaris сonsortio» та інших документах пособорного Вчительського цряду. Яку формацію отримують вірні у вченні Церкви про сімейне життя?
b) У випадках, коли вчення Церкви відоме, чи приймається воно в повноті і чи існують труднощі у втіленні його в життя? Якщо так, то які?
c) Якою мірою вчення Церкви поширене в душпастирських програмах на державному, дієцезіальному і парафіяльному рівнях? Яка катехизація проводиться про сім’ю?
d) Якою мірою — і в яких аспектах особливо — це вчення насправді знане, прийняте, відкинене і/чи критиковане у сферах поза Церквою? Якими є культурні фактори, що ускладнюють повне прийняття вчення Церкви про сім’ю?
2. Подружжя на основі природного закону.
a) Яке місце посідає ідея природного закону в культурній сфері суспільства: в інституціях, освіті, академічних колах і загалом серед людей? Які антропологічні ідеї лежать в основі дискусії про природну основу сім’ї?
b) Чи ідея зв’язку між чоловіком і жінкою, що виходить із природного закону, прийнята серед охрещених загалом?
c) Яким чином теорія і практика зв’язку чоловіка й жінки, що базується на природному законі, ставиться під сумнів у творенні сім’ї? Як це питання представляється і розвивається в громадських інституціях і в Церкві?
d) Опишіть, як здійснюється душпастирська опіка у тому разі, коли непрактикуючі католики чи декларовані невіруючі просять про укладення шлюбу.
3. Душпастирство сімей у євангелізації.
a) Який досвід сформувався упродовж останніх десятиліть у справі приготування до подружжя? Які зусилля докладаються з метою побудження євангелізації подружжя та сім’ї? Як можна поширювати усвідомлення сім’ї як «домашньої Церкви»?
b) Наскільки успішними були ваші пропозиції щодо способу молитви в сім’ї, що враховує труднощі суспільного життя і сучасної культури?
c) В часі кризи покоління, наскільки християнські сім’ї здатні виконати своє покликання передавати віру?
d) Яким чином місцеві Церкви і рухи сімейної духовності здатні творити способи діяльності, що можуть стати прикладом для наслідування?
e) Який особливий внесок у поширення достовірної та цілісної ідеї подружжя і християнської сім’ї можуть зробити сучасні подружжя й сім’ї?
f) Яку душпастирську опіку надає Церква у підтримці та формації пар у кризових ситуаціях?
4. Душпастриство у деяких важких ситуаціях, пов’язаних із цивільним станом.
a) Чи конкубінат ad experimentum є душпастирською реальністю у реаліях локальної Церкви? Який приблизно процент вірних живе без шлюбу?
b) Чи існують зв’язки, не формалізовані ні релігійно, ні цивільно? Чи доступна достовірна статистика?
c) Чи пари, які живуть у сепарації, а також розлучені, які вступили в поновний подружній зв’язок, є душпастирською реальністю локальної Церкви? Чи можна подати їх приблизний процент? Яким чином дають собі раду з цією ситуацією відповідні душпастирські програми?
d) Яким чином у всіх вищезазначених випадках охрещені живуть у цій неврегульованій ситуації? Чи свідомі вони свого неврегульованого статусу? Чи це їм просто байдуже? Чи почуваються вони відкиненими, чи страждають від неможливості отримання Таїнств?
e) Які питання ставлять Церкві розлучені особи, що живуть у нових зв’язках, щодо таїнств Євхаристії та Примирення? Скільки осіб, які живуть у такій ситуації, просять про ці Таїнства?
f) Чи спрощення канонічної практики у розпізнаванні недійсності подружнього зв’язку може зробити позитивний внесок у розв’язання проблем людей у вищезгаданих ситуаціях? Якщо так, то в якій формі?
g) Чи існує душпастирство для людей у вищезгаданих ситуаціях? Опишіть це душпастирське служіння. Чи існують такі програми на дієцезіальному і державному рівні? Яким чином проголошується Боже милосердя серед пар у сепарації та розлучених осіб, які живуть у нових зв’язках, і як на практиці Церква підтримує їх на шляху віри?
5. Питання одностатевих зв’язків.
а) Чи існує у вашій країні закон, який визнає цивільні зв’язки осіб однієї статі, і чи вони якимось чином прирівняні до подружжя?
b) Яке ставлення локальних Церков до держави як промотора цивільних одностатевих зв’язків та осіб, залучених у зв’язки цього типу?
c) Який вид душпастирської уваги можна пропонувати людям, які вирішили жити у зв’язках такого типу?
d) Що можна зробити для передавання віри у випадку осіб однієї статі, які всиновили дітей?
6. Освіта дітей у неврегульованих подружжях.
a) Яким є відношення чисельності дітей та молоді із неврегульованих зв’язків до тих, які народились і виховуються в родинах з урегульованим статусом?
b) Яким чином батьки в таких ситуаціях звертаються до Церкви? Про що питають? Чи просять про Таїнства, чи хочуть лише катехези і загального навчання релігії?
c) Яким чином окремі Церкви намагаються задовольнити потреби батьків гарантувати дітям християнську освіту?
d) Якою є сакраментальна практика у таких випадках: приготування, уділення таїнства і співучасть у таїнстві?
7. Відкритість подружжя на життя.
a) Які знання мають християни на тему відповідального батьківства у світлі вчення «Humanae vitae»? Чи свідомі вони того, як морально оцінити різні методи планування сім’ї? Чи можна запропонувати спостереження у цьому душпастирському питанні?
b) Чи прийнятна ця моральна наука? Які аспекти викликають найбільше труднощів для більшості пар, які приймають це вчення?
c) Які природні методи промуються партикулярними Церквами, щоб допомогти подружжю жити відповідно до вчення «Humanae vitae»?
e) Які є видимі відмінності у цій сфері між ученням Церкви і світською освітою?
f) Яким чином можна підтримувати більшу відкритість на народження дітей? Як можна промувати зростання народжуваності?
8. Стосунки між сім’єю та особою.
a) Ісус Христос об’являє таємницю і покликання людської особи. Яким чином сім’я може бути привілейованим місцем реалізації цієї правди?
b) Які критичні ситуації в сім’ї можуть у теперішні часи ускладнювати зустріч особи з Христом?
с) Якою мірою кризи віри, що їх зазнають люди, можуть мати вплив на сімейне життя?
9. Інші виклики та пропозиції.
Які інші виклики чи пропозиції щодо вищенаведених тем ви вважаєте нагальними і придатними до розгляду?
За матеріалами: Католицький Оглядач