Церква перебуває у «неперервному стані місії»: про це Папа нагадав, звертаючись через відеопослання до учасників зустрічі-паломництва у святині Діви Марії Гваделупської (Мексика).
Зустріч, організовану Папською комісією у справах Латинської Америки, Лицарями Колумба та Інститутом вищої освіти у Гваделупі, присвятили новій євангелізації латиноамериканського континенту; вона триває від суботи, 16 листопада, до 19 листопада 2013 р.
У своєму відеопосланні Папа підкреслює, що пастирська діяльність має бути звернена до всіх, не нав’язуючи обов’язків та уникаючи докорів, а також застерігає від клерикалізму — перепони для зростання відповідальності мирян у Церкві.
«Вся звичайна діяльність помісних Церков повинна мати місіонерський характер», — стверджує Папа Франциск. Місіонерська відкритість — це не так вид діяльності посеред інших, як парадигма пастирства загалом. І глибоке єднання Церкви з Ісусом має на увазі «подорожування», спонукаючи «вийти з самого себе, аби відправитися в путь і сіяти завжди по-новому, все далі й далі».
«Для Церкви життєво необхідно не закриватися, — попереджає Папа, — не почуватися задоволеною та впевненою в тому, чого вона досягла». Якщо так стається, то Церква починає хворіти на «уявний, гаданий достаток, страждає, так би мовити, на нестравність і втрачає сили». Необхідно, повчає Папа, «вийти з власної спільноти і мати відвагу попрямувати на екзистенційні окраїни, які потребують відчути близькість Бога».
Господь, стверджує Папа Франциск, «нікого не покидає і завжди являє свою ласку і своє невичерпне милосердя — а це і є те, що треба нести всім людям». Мета пастирської діяльності, підкреслює Папа, це «слідувати за місіонерським імпульсом, аби досягти всіх, не виключаючи нікого та проявляючи належну увагу до обставин кожного».
«Ідеться не про те, — уточнює у своєму відеопосланні Папа, — аби накладати нові обов’язки або обмежуватися докорами і наріканнями на недоліки та недостатність». Завдання євангелізації вимагає великої терпеливості. Євангелізатор «піклується про зерно і не переймається хвощами».
Євангелізатор, сказав далі Папа, уміє пропонувати християнське послання спокійно і поступово, «з прекрасним ароматом Євангелія, як робив це Господь». Насамперед, зазначає Святіший Отець, потрібно звертати увагу на «головне і найнеобхідніше, тобто на красу любові Божої». З іншого боку, потрібно старатися бути креативними стосовно методів. «Ми не можемо, — каже Папа, — залишатися замкненими у стереотипі «так робилося завжди». З особливою думкою Папа звертається до єпископів, які керують пастирською діяльністю Церкви і, «знаючи своїх овець на ім’я», провадять їх м’яко і з терпеливістю, виражаючи материнство Церкви та милосердя Бога.
Справжній пастир, продовжує Папа Франциск, не подібний до князя або чиновника, який слідкує за дисципліною, правилами та оргмоментами. Таке пастирство далеке від людей, нездатне привести до зустрічі з Христом і з братами. Ввірене пастиреві стадо «потребує єпископа, який чував би над ним, піклуючись насамперед про його єдність і вселяючи надію в серця». Паства потребує «єпископа, який уміє розпізнавати, не гасячи, дихання Святого Духа, який віє, де хоче, на благо Церкви та її місії у світі». Папа Франциск зупинився особливо на ризикові клерикалізму, який, за його словами, завдає великої шкоди Церкві у Латинській Америці та заважає зростанню зрілості й відповідальності мирян.
«Клерикалізм, — констатує Святіший Отець, — закладає самоспоглядальність, групову поведінку, яка послаблює скерованість на зустріч із Богом, а саме це робить нас учнями, та на зустріч із людьми, які чекають на благовіствування». Тому, додає Папа, «важливо виховувати служителів, які вміють бути ближніми, здатних до зустрічі, вміють запалювати серця людей, іти разом із ними, вступати в діалог з їхніми надіями і страхами». Цю роботу з підготовки священства, сказав Папа, єпископ «не може перекласти ні на кого іншого». Якісне навчання священиків має на увазі також наявність ґрунтовних і стабільних структур, які готують до зустрічі з викликами сьогодення. «Сучасна культура вимагає серйозної, добре організованої підготовки», зазначає Святіший Отець. Папа замислюється над питанням, чи задовольняють сьогоднішні потреби маленькі семінарії, в яких бракує відповідного числа наставників.
Заключна частина відеопослання до учасників зустрічі-паломницва у Гваделдупському святилищі Папа Франциск присвятив чернецтву. Богопосвячене життя — це закваска, завдяки якій зростає Церква. Папа закликає йти вперед із «творчою вірністю харизмі, отриманій для служіння Церкві». Завершив він своє відеозвернення словами Бенедикта XVI: кожний учень Господа, своєю чергою, є місіонером; учнівство й місіонерство — це дві сторони однієї медалі.
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
