Якщо Папа читає листи ображених і потребуючих, то чому би цим не скористатися. Зрештою, потреби бувають різні. А він сам викликався бути «вселенським настоятелем».
Отож Магдалена Сьрода «від імені частини жінок» написала до Папи скаргу… на Церкву в Польщі. Йдеться про позицію Церкви у справі пропаганди гендеру. «Ми повністю безпорадні, а оскільки знаємо вчення Франциска і знаємо, як сильно він прагне змінити Церкву на ту, яка насамперед служитиме Євангелію, тобто принципові любові до ближнього, то вирішили написати цього листа. Віруючі жінки хотіли, аби цей лист постав», — пояснила п. Сьрода.
«Ми вважаємо, що те, що священики й катехити чинять у цю мить, дуже шкідливе для всієї Польщі», — пише вона. Посилається п. Магдалена також і на… блаженного папу Йоана Павла ІІ, «який не тільки захоплювався жінками, що боролися за основоположні громадянські, політичні та економічні права, але також знав, якою важливою є боротьба з насильством проти жінок». І так далі.
Уся ця смішна акція феміністок, оцінює Францішек Кухарчак, не була би варта навіть згадки, якби не розголос, якого їй надали серйозні медіа, визнавши, що Конгрес Жінок є «голосом частини жіноцтва». Для ясності: Конгрес рішучо висловлюється за аборти, промоцію гомосексуального стилю життя тощо. Певною мірою це «голос», бо навіть дві польки це якась «частина» всіх польок. Однак слід виразно сказати, що Конгрес Жінок — це нішова організація, яка робить вигляд, ніби представляє когось іншого, ніж саму себе.
Справа консультацій прем’єра Туска з ними у питанні боротьби з насильством показує стратегію феміністок. Хто ж би не був проти насильства? Зокрема, щодо жінок. Отож феміністки свою гендер-ідеологію пакують, зокрема, в обгортку турботи про безпеку жінок. Хто не був би проти дискримінації? Отож феміністки «турбуються» про пошану людських прав. Що це має спільного з гендером? Нічого, — але кожне зло треба підщепити під добро, бо інакше воно не пройде. Історія з листом до Папи служить тій самій меті. «Я якось не можу собі уявити, — пише Кухарчак, — щоб ініціаторки цього листа справді вірили, ніби Папа може підтримувати їхню діяльність». Отже, йдеться про те, що в Польщі «гендер не проходить», і треба щось викрутити. Історія феміністок і їхній жалісливий хепенінг із листом до Папи є, загалом беручи, позитивним знаком. Він означає, що їхня напружена праця над мізками поляків не принесла очікуваного ефекту. І не тому, що їм заважає Церква, а тому, що більшість поляків ще не втратили здорового глузду, жінки хочуть бути жінками, чоловіки — чоловіками. Для людей ще важливі звичайні стосунки, у яких рівність і повага означають просто любов, а не більшовицьку зрівняйлівку. Для них ще важливі їхні діти. Толерантність ще не цілком переплутана із захватом над гріхом.
Прихованою метою листа Конгресу Жінок до Папи Франциска може бути підрив авторитету Церкви, — вважає соціолог з Варшавського університету Марія Рогачевська.
«Певні елементи ідеології гендер критиковані опонентами тому, що вона прагне не зрівняння прав чоловіків та жінок, а затирання різниць між статями. Членкині Конгресу або не зрозуміли, або не бажають зрозуміти критику цієї ідеології. А критики не стверджують, ніби є злом, що жінки мають право голосу, освіти чи участі в економічному та політичному житті. На їхню думку, небезпечне таке розуміння рівності, коли жінки перестануть бути жінками, а чоловіки — чоловіками.
Критики гендеру мають обґрунтовані побоювання та підстави до занепокоєнь. Членкині Конгресу Жінок, які домагаються співчуття, не виявляють у цьому випадку співчуття до своїх опонентів, занепокоєних, наприклад, т.зв. «освітою рівності». У її рамках дітей навчають, що немає чогось такого, як чоловік і жінка. Багатьох це непокоїть, люди бояться, і слушно, що виявляться неспроможними контролювати певні явища, бо їх впроваджують тихою сапою, як от лібералізаційні освітні програми по дитячих садках.
З іншого боку, через брак начитаності у сучасній гуманістиці чимало людей вкидають у торбину з написом «гендер» дуже різні поняття. Жінки з Конгресу зробили б набагато краще, якби стали організовувати дебати і старалися пояснити, в чому гендер полягає і що вони самі розуміють під цим поняттям. Оскільки сама рівність є цінністю, наприклад, у країнах Третього світу, то гендерні організації борються з насильством проти жінок і символічними покараннями за це, з торгівлею жінками. У цих справах можливий союз між людьми Церкви та щирими діячами гендеру в боротьбі за гідність жінки, коли ідеологія відступає на другий план або й узагалі не відіграє жодної ролі.
Неправда, що зростає хвиля ненависті, яку своїм листом членкині Конгресу нібито прагнуть стримати. Це авторки листа неправильно називають емоції, що проявляються в публічній сфері. То не ненависть, а дезорієнтація і почуття безпорадності, які виникають із браку впливу на шкільні програми. По один бік маємо скромних людей, позбавлених доступу до медій та голосу в публічних дискусіях. По інший бік маємо дуже впливових жінок, заможних, які мають доступ до всіх медіаресурсів. Що ж залишається слабкішим у цій ситуації? — Крик і протест.
Побоююся, що прихованою метою цього листа є підрив авторитету всієї Церкви у Польщі. Церква є однією з останніх польських інституцій, які все ще мають авторитет і вказують здорові межі для різних суспільних експериментів. Інколи люди Церкви самі нищать свій авторитет, їхні відповіді надто ідеологічні, вони замало вслуховуються в потреби своїх вірних. Але якщо авторкам листа не подобаються висловлювання деяких ієрархів, то нехай полемізують з їхніми конкретними висловлюваннями. Якщо по обидва боки будуть емоції, ніхто не буде вислуханий ані зрозумілий.
Добре, що членкині Конгресу визнають авторитет Папи Франциска і пишуть, ділячись своїми проблемами, незалежно від рівня їхньої віри та приналежності до Церкви. Це харизма Франциска — безліч людей звертаються до нього як до старшого брата і доброго батька».
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
