Якщо хтось не відчуває, що потребує Божого милосердя, не почувається грішником, то краще йому не йти на Службу Божу. З такою пересторогою Папа Франциск звернувся до вірних під час загальної аудієнції у середу, 12 лютого, що відбувалася на площі Святого Петра.
Після того, як попереднього разу він розпочав роздуми над Святою Тайною Євхаристії, як впровадженням до дійсного сопричастя з Ісусом, Святіший Отець поділився кількома думками про зв’язок між Євхаристією та нашим життям, як окремих християн і як Церкви.
«Як ми переживаємо Пресвяту Євхаристію? Як ми переживаємо Святу Месу, коли йдемо до храму в неділю? Чи це святкова мить? Чи може тільки усталена традиція, яку слід виконати?» – запитував у цьому контексті Папа. За його словами, «існують конкретні знаки», які допомагають нам зрозуміти, «чи ми добре переживаємо Пресвяту Євхаристію, чи не дуже…».
Першою вказівкою, за словами Папи, є те, «як ми дивимося та сприймаємо ближніх». «У Пресвятій Євхаристії, – пояснив він, – Ісус щоразу актуалізує жертвування Себе Самого, яке Він здійснив на хресті. Усе його Життя є цілковитим даруванням Себе Самого з любові, тому Він любив перебувати з учнями та з людьми, яких мав нагоду пізнати. Для Нього це означало поділяти їхні прагнення, проблеми, все те що, турбувало їхнє життя та душу». Під час Євхаристійної відправи збираються разом різні люди: старші і молодь, бідні та в достатку, місцеві та чужинці… «Чи ж Євхаристія, у якій беру участь, спонукає мене сприймати їх всіх, як братів і сестер? Допомагає мені радіти з тими, хто радіє, та плакати з тими, що плачуть? Спонукає мене виходити назустріч бідним, хворим, вигнанцям? Чи допомагає мені розпізнавати у них Ісусове обличчя?» – запитував Святіший Отець, зауважуючи, що всі ми йдемо на Службу Божу, тому що любимо Ісуса, але чи ми готові любити найбільш потребуючих так, як Він бажає, щоб ми їх любили?
Папа заохотив слухачів замислитися над тим, чи участь у Євхаристії спонукає допомагати, молитися, наближатися до тих, які мають проблеми, чи, натомість, залишаємося байдужими? Чи часом не переймаємося більше пліткуванням, після літургії обговорюючи, хто в чому був одягнений, замість того, щоб задуматися над тим, як допомогти ближньому, який переживає труднощі…
Наступною вказівкою на розуміння взаємин між Євхаристією та щоденним життям є «благодать почуватися прощеними і готовими прощати». Іноді хтось запитує: «Навіщо ходити до Церкви, коли той, який регулярно бере участь у Службі Божій, є таким самим грішником, як і інші?» Такому Святіший Отець пояснює, що той, хто бере участь у Євхаристії, «робить це не тому, що вважає себе, чи прагне здаватися кращим за інших, але саме тому, що визнає себе таким, що завжди потребує бути прийнятим та відродженим Божим милосердям, втіленим у Ісусі Христі. Якщо кожен з нас, – додав він, – не відчуває потреби у Божому милосерді, не почувається грішником, то краще йому не йти на Святу Месу! Бо ми йдемо на Службу Божу тому, що ми є грішниками і бажаємо отримати Ісусове прощення, брати участь у Його відкупленні та прощенні».
За словами Папи, не слід забувати про те, що Тайна Вечеря відбулася у ніч, коли Ісус був виданий за наші гріхи, й у хлібі та вині, яке ми жертвуємо, «щоразу відновляється дар Христових Тіла і Крові, принесених на відпущення наших гріхів».
Останньою важливою ознакою є зв’язок між Євхаристійною відправою та життям наших громад. Наступник святого Петра наголосив, що потрібно пам’ятати про те, що «Євхаристія не є нашим спомином того, що сказав і вчинив Ісус», але «є Христовою дією. Це Христос її здійснює, присутній на престолі». Це означає, що «місія та ідентичність Церкви» випливають із Євхаристії. І може трапитися так, що відправа із зовнішньої точки зору буде бездоганною, «але якщо вона не веде до зустрічі з Ісусом, то існує загроза того, що не принесе жодної поживи нашому серцю та нашому життю». Адже через Євхаристію «Христос бажає увійти в наше життя та наповнювати його Своєю благодаттю, так щоб у кожній християнській громаді існувала послідовність між літургією та життям».
«Серце наповнюється довірою і надією, коли чуємо Ісусові слова, записані в Євангелії: «Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, має життя вічне і я воскрешу його останнього дня», – підсумував Папа, закликавши: Переживаймо Пресвяту Євхаристію у дусі віри й молитви, прощення, покаяння, спільнотної радості, турботи за потребуючих, за потреби багатьох братів і сестер, впевнені в тому, що Господь здійснить обіцяне».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
