У такі важкі часи найціннішою для нас є молитва і певність, що поляки — разом із нами, що, попри складну спільну історію, Польща для України є найвірнішим братнім народом.
За кілька місяців до подій, які викликали протести в Україні, я думав, що хоч українці й побожні, проте не такою мірою, щоби свою віру в Бога переносити на щоденність і з великою відкритістю являти, що вони віруючі не тільки в церквах, а насамперед на вулицях.
Медіа переважно показують Майдан як місце, де людина бореться за своє право бути вільним. Якщо по суті, то Майдан це не тільки місце боротьби за свободу, але також і місце, де в серцях багатьох молодих людей народжується віра в Бога. Від 1 грудня 2013 р., після кривавого розгону студентів на Майдані, там присутні священики різних обрядів і конфесій — греко-католики, римо-католики, православні Київського Патріархату, Автокефальної Православної Церкви, — як також і представники юдеїв і мусульман (майже немає тільки православних Московського Патріархату, але це якраз не дивує).
На Майдані до 18 лютого в одному з наметів була каплиця греко-католицької парафії в Києві, де отці-василіани щоденно правили Служби Божі у візантійському обряді. Відбувалися там також і інші молебні; можна було читати Святе Письмо чи посповідатися. Найбільшою гордістю активістів Майдану став розарій. Його можна побачити повсюди. Не стверджую, що абсолютно кожен розарієм молиться; але я певен, вони переконані, що якщо хтось бореться за добро — за людину, — то здобуде Божу допомогу.
У ситуації, коли сили нерівні, у ситуації, коли Майдан, на відміну від влади, не має арсеналу зброї, — єдиною зброєю є для нас молитва і віра в Бога. 18 лютого, коли беркут почав штурмувати Майдан, почали також і палити без розбору всі намети з боку вулиці Інститутської. І хоча в молитовному наметі був Хрест, для беркуту це жодного значення не мало. Найболючішим, однак, для мене стало не те, що спалили каплицю. Найболючішим є знищення Живої Святині, якою є Людина. Каплицю поставили нову, бо молитва на Майдані не припиняється. Це довела ніч із 18 на 19 лютого, коли точилася одна з найзапекліших битв беркута з Майданом, а активісти, які відбивали штурм, весь час просили, аби зі сцени Майдану лунали не тільки заклики до міліції утриматися від збройних дій, але також, і насамперед, щоби священики підтримували їх молитвою.
Уже постало чимало груп «молитовного Майдану», до яких входить молодь різних віросповідань. Організовано також чування по різних храмах Києва. Я вірю, що молитва на Майдані становить духовний фундамент видимого боку прагнення України до істинної свободи.
У ці вражаючі дні, коли загинуло так багато неповинних людей, які боролися за свободу України та власну свободу, важко писати про віру у свою перемогу. Однак то кров невинних додає нам певності та віри, що ми будемо вільні, що Україна буде вільним краєм, у якому віра в Бога і людину стоятимуть на чільному місці.
Також я хотів би звернутися до читачів порталу Stacja7.pl: прошу вас, моліться за Україну, моліться про справжню свободу для всіх її мешканців! У такі скрутні для нас часи найціннішою для нас є молитва і впевненість, що ви разом із нами, що, попри складну спільну історію, Польща для України є найвірнішим братнім народом!
Віталій Садварі ОР, stacja7.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
