«Людина повинна шанувати ті цінності, які пов’язані з її походженням. І в цьому розумінні потрібно, щоб також сприймала і народні цінності» (Слуга Божий о. Ф. Бляхніцький).
Харизматичний, послідовний, непохитний, пронизливий, «якийсь інший священик» — так згадували померлого 26 років тому о. Франциска Бляхніцького. 20 лютого 2014 р. у парафії Христа Царя Всесвіту в Новограді-Волинському була організована нічна адорація Пресвятих Дарів, щоб молитись про мир у нашій державі. Учасники, зокрема, усвідомлювали, що Рух Світло–Життя повинен іти за вказівками Ісуса Христа, щоб нести мир та світло. Все починається з молитви. Тому адорація розпочалася з молитви на розарії. А потім співали пісень та декламували патріотичні вірші. Разом молодь перебувала у спільноті Церкви, і це було для неї важливе. Адже у Новограді, далеко від бурхливий подій, те, що насамперед можна робити, — це молитися.
Дивлячись на молодих людей, які, не боячись за власне життя, з відвагою допомагають пораненим на вулицях Києва, ставлю собі питання: що зробив би Ісус? Ісус мудро любив, тому дозволив прибити себе до хреста, показуючи нам, що любить нас попри все. Боронився перед кривдниками, щоб допомогти їм зрозуміти зло, яке вони чинять. Коли зустрічав фарисеїв — відверто говорив їм правду, що вони сліпі проводирі.
Гарним свідченням поділився зі мною о. Віталій Безшкурий — канцлер Курії Києво-Житомирської дієцезії та настоятель парафії св. Олександра в Києві. Храм розташований у самому центрі подій. Отець відчинив двері храму, щоби там можна було лікувати хворих. Сказав, що на сьогодні катедра подібна до лікарні. Але чимсь неймовірним є єдність, де ніхто не звертає уваги на віровизнання та національність. Одні допомагають другим, навіть виходячи на справді смертний бій. Так як це було в випадку з 21-річною волонтеркою, яка, несучи раненого, сама була важко поранена в шию.
Відчуття спільноти зі своєю Батьківщиною є чимсь натуральним. Отець Віталій зі зворушенням дивився, як лікарі, розуміючи, що не можуть урятувати людину, молилися так, як вміють. Багато з тих людей уперше в житті переступили поріг католицької святині. Як сказав блаженний Йоан Павло ІІ, усі говорили одним голосом та не відчувалося жодних поділів.
«Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять в марноті свого ума (…) А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу божу, у справедливості й у святості правди. (Еф 4, 17. 22-24).
фінансово.
Щиро дякуємо!
