З нагоди канонізації блаженних Йоана XXIII Та Йоана Павла ІІ Свічадо видало дві книжки.

Пропонуємо вашій увазі уривок з першої книжки «Папа Іван XXІII».

Ім’я, яке здивувало

Їх мало й усі вони дуже втомлені. Восени 1958 року їх лише 55 – кардиналів, які мають обрати нового Папу, наступника Пія ХІІ Пачеллі, котрий керував Церквою протягом 19 років і помер 9 жовтня. Він давно вже не призначав кардиналів, а ці старі, зібравшись у Сикстинській каплиці, щоб голосувати, бачать, що їх ще менше. Двох ув’язнили політичні режими комуністичної Європи: Йожеф Міндсенті – в Угорщині й Алоізіє Степінац – у Югославії.

І не тільки це: не так давно помер кардинал місіонер Чельсо Костантіні. І нарешті в суботу 25 жовтня, за півгодини до початку Конклаву, несподівана хвороба позбавила американську Колегію в Римі кардинала Едварда Міну, архиєпископа Детройта.

Таким чином у другій половині того суботнього дня разом зібралися п’ятдесят кардиналів, всі вже похилого віку. Серед них китаєць Томас Тієн, якого принесли на ношах зі зламаною рукою, та чилієць Хосе Марія Каро Родрігес, якому залишилося прожити лише місяць.

Голосувань, які розпочалися першого дня, було одинадцять. І вже увечері в понеділок 27 жовтня, після восьми голосувань, перевага зосередилась навколо імени Анджело Джузеппе Ронкаллі, патріярха Венеції. Щоб обрати нового Папу, необхідно принаймні 35 голосів. Ця кількість була значно перевершена вже наступного дня, у вівторок 28 жовтня: і ось Папою, мало не одноголосно, обрали Ронкаллі. Декан кардиналів, француз Ежен Тіссеран, схилився перед ним із ритуальним запитанням: «Приймаєш вибір на верховного Понтифіка?». «Приймаю», – пролунала відповідь. Наступне питання: «Яке хочеш мати ім’я як Папа?».

І тут Анджело Джузеппе Ронкаллі вперше здивував усіх, відповівши Тіссерану: «Vocabor Johannes», мене зватимуть Іван. І одразу ж усі зацікавилися – спочатку в Сикстинській каплиці, а згодом в усьому світі – щодо причини цього вибору.

Пояснень – безліч: Іван – це ім’я великих святих, Євангелиста і Хрестителя, понад двадцяти пап й одного антипапи…

Утім прозвучала його відповідь, яка здивувала всіх: «Тому що мого батька звати Іван». Звісно, потім він згадав святих і понтифіків з цим іменем. Але, насамперед, «Мій батько».

Після обрання на нього накинулися монсеньйори, асистенти, церемонімейстери та кравці, щоб вдягнути його як Папу, перш ніж він вийде на балкон собору Святого Петра до натовпу, який на площі вже розпочав святкування.

Та не тільки до них. Іван ХХІІІ Ронкаллі став першим Папою, якого телебачення негайно показало всьому світові. Це питання кількох хвилин, а його обличчя стало родинним образом у мільйонах будинків. І вперше у світі лунає назва його рідної місцевості: Сотто-іль-Монте, провінція Берґамо. Містечко називається саме так, бо розташоване біля підніжжя гори Кауто, на березі річки Адда. «Sota el mùt» (Сота ель мут), так його називають корінні мешканці, які того жовтневого вечора влаштували велике святкування, хоча вони не виглядали дуже здивованими: «В усі часи стільки бергамасків були священиками і єпископами, що рано чи пізно мав настати день, коли один із них став би Папою».

У Ватикані, тим часом, навколо Івана, тоді щойно обраного Папою, дотепер вирує безліч емоцій серед наближених до нього людей. Потім – вихід на центральний балкон собору Святого Петра й перше благословення.

Це те, що відбувається щоразу після обрання Папи й завжди несе новизну, переміни, людей, які приїжджають чи від’їжджають. Після закінчення всіх передбачених процедур і церемоній, всі ставлять одне і те ж питання: «А що нам тепер робити?». І саме він, Папа Іван, спокійний, як і всі його співвітчизники з Сотто-іль-Монте, відповідає: «А тепер, як і щовечора, ми помолимось з Часослова».

Також він покликав молодого отця Лоріса Каповіллу, який приїхав з ним із Венеції на Конклав. У Венеції вони познайомилися 1950 року, коли монсеньйор Ронкаллі, тодішній нунцій у Парижі, приїхав на святкування одного ювілею. Отець Лоріс, який уже тоді належав до венеційського клиру, займався зв’язками з громадськістю та молодіжною діяльністю. Згодом, у січні 1953 року, отець Лоріс побачився з ним у паризькій нунціятурі як член венеційської делегації священиків, котра вперше зустрічалася з Анджело Ронкаллі, якого щойно призначили патріярхом, що мав замінити на цій посаді кардинала Агостіні. З цієї нагоди монсеньйор Ронкаллі запропонував отцеві Каповіллі, починаючи з березня 1953 року, працювати в Патріярхаті Венеції.

Тепер вже у Ватикані після того, як його обрали Папою, Іван ХХІІІ Ронкаллі покликав свого секретаря з Венеції, сказавши йому: «Між нами нічого не змінилося, але тут потреби дещо інші, аніж у Венеції. Ми перебуваємо в центрі католицизму, тож багато речей змінять наше життя». Але це аж ніяк не є причиною для занедбання щоденних обов’язків. І багато років по тому монсеньйор Каповілла пригадав у книзі-інтерв’ю Іван ХХІІІ у спогадах секретаря, яку видав Марко Ронкаллі (видавництво Сан Паоло): «Я бачу, як він знову, того вечора, ходив туди-сюди з вервичкою в руках, а я, розгублений і охоплений тисячею думок, ніяк не міг зібратися з ними у цій новій та непередбаченій ситуації». Спокійний, як і всі його співвітчизники з Сотто-іль-Монте.

Фрагмент із книжки Доменіко Аґассо старший, Доменіко Аґассо молодший «Папа Іван XXIII»

27 квітня цього року відбудеться канонізація Папи Івана ХХІІІ та Папи Івана Павла ІІ. З цієї нагоди видавництво «Свічадо» видало книжки про цих великих людей.

Про Івана ХХІІІ – книжка з однойменною назвою «Папа Іван ХХІІІ». Та книжка із свідченнями і доказами святості Івана Павла ІІ, яка називається «Чудо Кароля».

Попри те, що Папа Іван ХХІІІ помер п’ятдесят років тому, досі багато осіб пише йому, як живому: тисячі листів і листівок з привітаннями, які «доставляють» на його могилу, особливо на Різдво та Великдень.
Навіть ті, хто почувалися чужими щодо релігійного середовища, прислухалися до нього, коли він закликав до єдності, вчив довіряти «вищому й неочікуваному задуму Божого Провидіння щодо всіх людей».
Зі сторінок цієї книжки постає непересічна постать Папи Івана XXIII, який ніс світові, що був розділений ворожістю і страхом, віру й надію. І постать ця, поза сумніву, буде цікава сучасним читачам. 

Видавництво «Свічадо», 2014 р.

Обкладинка: м’яка
Рік видання: 2013
Розмір: 130х200

Ціна: 19.90 грн.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;
2. За допомогою електронної пошти: post@svichado.com;
3. На сайті «Свічадо».
4. За телефоном (032) 235-73-09, факс (032) 240-35-08, моб. (067) 37-00-452;
5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.