«Все, що ми зробили одному з братів моїх найменших, ви Мені зробили».
Ісус говорить нам вражаючу фразу: все (тобто будь-що), що ви зробили будь-кому з людей (або не зробили, як було треба), ви зробили або не зробили Йому самому. Він не сказав: «Ну це так якби ви Мені нічого не зробили». Він сказав: «Мені» зробили. Ці слова варто вкласти собі в серце, коли перед сном стаємо на вечірню молитву з іспитом совісті. Чи бачимо ми Ісуса в інших? Від тих повністю беззахисних найменших (від першої ж миті їхнього існування) аж по тих найстарших (до останнього моменту їхнього життя), на чиє життя ми не можемо привласнювати право — на це має право тільки Бог, від якого вони це життя отримали; через тих віддалених, про чиї страждання і потреби ми чуємо, сім’ї чи тих, із ким ми живемо у спільнотах, на плебаніях, у домах. Чи вміємо ми бачити більше, ніж тільки те, що нам каже загальна думка? Бог, який живе в нас, якщо Ми дозволимо, хоче любити в нас і давати життя. Він хоче говорити через нас до кожної людини: «Ти дорогий у моїх очах, Я люблю тебе».
с. Йоанна Хертлінг, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
