Відомий у Польщі сповідник, капуцин Пьотр Йордан Слівіньскі розповідає, як він бачить «тему гріха» і що означає «думкою, словом, учинком і занедбанням».
Часто вчать, також і на катехизах, що гріх — це насамперед «порушення заповіді Божої або церковної». І тоді гріх стає сильно наближеним до закону. Так ніби це є порушенням правил дорожнього руху. Потім буде штраф… чи не буде.
На гріх треба дивитися в атмосфері особистісній. Гріх є якимось «ні», сказаним Богові. Якщо візьмемо Євангеліє, то можемо там знайти два взірці, два «архетипи» гріха. Один — у притчі про Марнотратного сина, або, якщо комусь більше до вподоби, про Милосердного отця. Марнотратний син хоче жити на власний рахунок, немовби без батька. Так і ми часто хочемо жити «самі по собі», без Бога. В деяких галузях життя вирішувати по-своєму, що є добром, а що злом. Це дуже часто закінчується так само, як у житті марнотратного сина: з розпачем, поміж свиньми, у гною, в тузі за отцем.
Це один мотив. Другий — це притча про Милосердного самарянина. Побитий чоловік лежить при дорозі, люди його оминають — і неспроможні над ним схилитися! Це класичний гріх занедбання. Вони неспроможні, як сказав один із коментаторів, змінити напрямок свого існування: затриматися біля когось, хто потребує допомоги, змінити напрямок, куди йшов. Вони йдуть далі, своєю дорогою, бо ж то МОЇ справи — найважливіші. А отже, у гріху найважливішим, основоположним є вивищення свого «я» і відставлення на другий план Бога та іншої людини, десь там, подалі. Де факто, це є якийсь спотворений культ власного «я». І тому покута, навернення завжди розпочинаються із цього зізнання: Боже, я потребую Тебе. Ти — той, хто прощає гріхи, а отже, Ти є Тим найважливішим. Я повертаюся до того, що то Бог є центром мого життя, а я маю Йому служити; що мої брати і сестри, люди, мої ближні є тими, хто мені заданий, а не просто даний для того, аби я їх оминув. Ти мені заданий як той, кому я маю дати свідчення простої щоденної доброзичливості.
А отже, завжди вписуй гріх у життя особистісне, й тоді тобі легше буде його зрозуміти і легше побачити, який він болючий.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
